Читати книгу - "Запасна наречена. У відпустку в інший світ, Анна Лерой"

— А тепер все як треба, простачка Еллі в програші, — гучним пошепки оголошує Арата. На кінчику язика в мене крутяться зовсім нецензурні слова. І я клятвено обіцяю, що знайду Еллі й усе поясню. Араті ж хочеться ляснути по губах, от чесно, вони з подругами зовсім не вміють тримати язик за зубами.

Кас дивиться напружено і зовсім не на мене, а в бік, куди втекла Еллі. Але кинутися за нею не дають, судячи з усього, ті самі правила. І погляд, яким він мене нагороджує, далекий від привітного, мені навіть стає незатишно.

— Вибач, але мені потрібно було щось робити, це нічого не означає, — ледь чутно шепочу йому, варто нам опинитися на відстані кроку. Кас зітхає, але вже не так зло, хоча й різко, смикає головою.

— Я-то зрозумів, — відповідає він, але у фразі чується незакінченість. Ну так, «я-то зрозумів, але вона не зрозуміла». Але тут не тільки моя вина й обставини. Судячи зі стиснутих губ і тривожного погляду поверх мого плеча, Кас усвідомлює, що й сам десь прорахувався, не запевнив свою кохану дівчину в почуттях, не дав чітких обіцянок.

— Що мені робити? — я простягаю Касу руки.

— Просто розслабся і потягнися думками до мене. Якщо я тобі хоч краплю симпатичний і ми сумісні, то якийсь відгук буде.

І тут мене як блискавкою пробиває. Може ж і не бути відгуку! І що тоді? Кого наступного лапати, а якщо раптом збіг, то чи вийде від цього претендента відмовитися?!