Читати книгу - "Сонце, молодість, салют, Світлана Бонд"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Стоячи в сусідніх кабінках, теми змінилися на вчорашню дискотеку і моду. Швидко обполоснулися та одночасно висунули голови в коридор, тоді ж виявили, що на вішалках немає речей, навіть рушники зникли.
- Якого біса? - завила Діана.
Христина відкрила рот від безвиході:
- Бляха... Ну я їх утоплю! Це ж ці мерзотники...
- Спробуй спочатку дістатися до них. Голою.
- Не соромлюся. Рано вранці я встигла поголитися, - усміхнулася вона.
На секунду ця ситуація викликала в них напад сміху, але незабаром вони почали міркувати про те, як потрапити до кімнати непоміченими. Все, що в них залишилося з речей, так це труси, які вони прали в душі; доведеться йти в мокрих. Краще так, ніж зовсім без нічого.
Прикриваючи груди, вожаті короткими перебіжками рухалися від будівлі до будівлі, і зовсім скоро мали дістатися до будиночка Діани, що знаходився ближче. На щастя, діти збираються на дискотеку, і сенсу виходити їм немає, бо всі зручності в корпусах.
На середині шляху дівчата застигли, спостерігаючи, як відчиняються двері одного з будиночків. Вийшов Вадим і відірвавши очі від телефону, нетямуще смикнув бровою.
- Хтось викликав повій?
- Чуєш! - Христина рвонула в його бік.
- Підійдеш - вважатиму за домагання! - він відскочив назад і підняв долоні.
Христина покірно відійшла, а Вадиму дійшло, в чому справа.
- Це ви так один одному мстите? - він засміявся. І сміх його ставав дедалі гучнішим і заразливим.
Хлопець стих, коли за поворотом почулися дівчачі голоси, які йшли в їхньому напрямку. Не вистачало ще, щоб хтось із дітей побачив вожатих у такому вигляді. Вадим теж це розумів, уперше бажання мститися і жартувати відійшло на задній план.
- Сховайтеся, - він відчинив ширше двері й пропустив їх у кімнату. - Прикрийтеся чимось... плед візьміть.
Варто було їм зникнути за дверима, як з-за повороту вийшли Агата і Вероніка. Тримаючись під ручку, про щось весело розмовляли, а побачивши Вадима, засяяли від щастя.
- Ти готовий? - запитала Вероніка.
- Майже.
- Збирайся, ми чекаємо, - попередила Агата.
Сьогодні вона мала такий вигляд, немов занурилася в моду кількох десятиліть тому. В темній сукні, босоніжках і гольфах, родзинки додавало волосся, зібране в пишний хвіст, і виразний макіяж.
- Я пізніше підійду, - сказав Вадим.
Піти так само спокійно подружки не змогли. Вероніка залилася гучним сміхом і не в змозі чекати, випалила:
- Не бачив Де і Ке? Вони там, напевно, голі бігають! Таке видовище.
- Треба було відос запилити, - усміхнувся Вадим.
- Так, блін, не подумали, - розмірковувала Агата. - Хоча... не хочу це бачити. За порвану блузку ми відповіли, на цьому все.
- Знаєш, що ми ще придумали? - загорілася Вероніка. - Ідея закачаєшся!
- Не зараз! Прошу! - різко зупинив її Вадим. - Потім розповісте, я поки піду збиратися, - з кожним словом він ставав голоснішим, знаючи, що дівчата в його будиночку чують усе.
Він повернувся до кімнати й оглянув вожатих, що недбало куталися в постільну білизну й невдоволено зиркали на нього.
- Відос, кажеш? - налетіла на нього Христина, притискаючи простирадло до грудей.
- Зате тепер ви точно знаєте, що відео в них немає. А тепер ідіть звідси, до двох одразу я поки не готовий, - він втомлено махнув рукою.
Вожаті у відповідь на його дурний жарт одразу ж кинулися до дверей. Бігли до будиночка Діани, палаючи від сорому і сміху одночасно. Що б не відбувалося в цьому таборі, вони вже нічому не дивувалися.
Молодшим загонам замість дискотеки запропонували перегляд фільму про супер-героїв, тут погодилися всі одноголосно. Поки діти, затамувавши подих, спостерігали за подіями на екрані, вожаті сиділи на матах біля стіни та стежили за дисципліною. Іноді доводилося втручатися і нагадувати малечі, щоб не базікали й не відволікали інших. На середині фільму дітям принесли таці з соком і свіжими булочками, а після титрів відправили спати.
І хоч відбій рівно об одинадцятій, дітлахи засинали набагато пізніше. У цьому переконалася Аліса, коли проходила коридором повз кімнати й перевіряла чи все гаразд. Крізь двері чула зловісні голоси, що розповідали страшилки. Ця традиція ніколи не занепаде. Різниця між минулими поколіннями лише в тому, що зараз історію можна знайти в інтернеті, а раніше діти самі вигадували, щороку привозячи її до нового колективу, передаючи з вуст в уста.
Сьогодні Аліса почула щось нове. Хлопчик грубим голосом розповідав про відірвану лапу ведмедя на ім'я "Салют", що гуляла табором і раз на тиждень забирала чиюсь душу. Нібито він сидів на даху їхньої сцени та вичікував потрібного моменту.
Коли почулися захоплені зітхання слухачів, Аліса похитала головою і пішла далі.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сонце, молодість, салют, Світлана Бонд», після закриття браузера.