Читати книгу - "Сад кісток, Володимир Пірогов"

— На даний момент я уповноважений представник влади. Констебль Лайонз буде проінформований у більш слушний час. Не бачу потреби висмикувати людину з ліжка, — Претт указав на тіло. — Відкрийте її, — наказав він.

Претт стояв з байдужим виглядом і рухав щелепою, як людина настільки зухвала, що навіть спостерігання трупів не може справити на неї враження. Але коли доктор Крауч скинув простирадло, Претт від несподіванки роззявив рот і відскочив від столу. Навіть Норріс, який уже бачив труп і, більше того, допомагав заносити його всередину, побачивши його знову, був шокований тими пошкодженнями, яких зазнала Аґнес Пул. Вони не роздягнули її, навряд чи в цьому була необхідність. Передня частина її сукні була розрізана і відкривала такі жахливі рани, що вартовий Претт втратив можливість рухатись і говорити, а його обличчя зблідло, як свіже молоко.

— Як ви можете бачити, — сказав доктор Крауч, — травма страшна. Я не закінчив огляд, бо очікував на присутність представника влади. Але і поверхневого огляду достатньо, щоб переконатися, що вбивця не лише розрізав тулуб. Він зробив більше, значно більше, — Крауч підкотив рукави і подивився на Претта. — Якщо хочете побачити ушкодження, ви мусите підійти ближче до столу.

Претт ковтнув слину.

— Мені... доволі добре видно звідси.

— Не впевнений. Але, якщо ваш шлунок настільки слабкий, що ви не можете його стримувати, то не бачу сенсу в тому, щоб вас знудило на труп, — лікар накинув фартух і зав’язав шлейки за спиною. — Містере Голмс, містере Маршалл, мені знадобиться ваша допомога. Це добра можливість для вас обох забруднити свої руки. Не кожен студент має щастя практикуватися на такому ранньому етапі навчання.

Щастя не було тим словом, яке спало на думку Норрісові при погляді на розпанаханий тулуб. Він зростав на фермі свого батька, і запах крові чи забій свиней і корів не були для нього дивиною. Хлопець уже не раз практикувався, коли допомагав фермерам вигрібати тельбухи та знімати шкури. Він знав, який має вигляд і як смердить смерть, бо вона супроводжувала його працю.

Але це був інший вид смерті, дуже близький та знайомий. Те, що він бачив, не було свинячим серцем чи коров’ячими легенями. А це обличчя з відвислою щелепою лише кілька годин тому було наповнене життям. Тепер дивитися на сестру Пул, бачити її скляний погляд було подібним до зазирання у власне майбутнє.

Норріс неохоче зняв фартух із гачка на стіні, зав’язав його і зайняв місце поруч із доктором Краучем. Венделл став з іншого боку столу. Незважаючи на кривавий труп, який лежав між ними, обличчя Венделла не виказувало огиди, він лише дивився зосереджено і допитливо.

«Чи я єдиний, хто пам’ятає, ким була ця жінка? — подумав Норріс. — Точно не вельми приємною людиною, але й не просто тушею, не безіменним трупом для розтину».

Доктор Крауч змочив ганчірку в ємності з водою і обережно витер кров біля розрізу на шкірі.

— Як ви бачите, джентльмени, лезо мало бути вельми гострим. Розрізи рівні й дуже глибокі. Але малюнок, більш за все інтригує малюнок!

— Ви про що? Який іще малюнок? — спитав Претт незвично приглушеним гугнявим голосом.

— Якщо ви підійдете до столу, я покажу.

— Ви що, не бачите, що я зайнятий? Я роблю нотатки. Просто опишіть його мені.

— Опис не дасть вам повного уявлення. Можливо, усе ж варто покликати констебля Лайонза? Мусить же бодай хтось у варті мати достатньо міцний шлунок, щоб виконувати свої обов’язки.

Претт почервонів від гніву. Але все ж підійшов до столу і зупинився біля Венделла. Він кинув швидкий погляд на черевну порожнину й одразу відвів очі.

— Добре, я побачив.

— Та чи побачили ви малюнок, який він дивний? Прямий розріз поперек черева, від краю до краю. А потім перпендикулярний розріз угору рівно посередині, до грудної кістки, яким було розрізано печінку. Ці розрізи такі глибокі, будь-який із них міг стати причиною смерті.

Лікар занурив у рану голу руку, витяг звідти кишечник і ретельно оглянув блискучі петлі, перш ніж викинути його у цеберко на краю стола.

— Лезо мало бути доволі довгим. Воно розрізало все на своєму шляху до хребта і пошкодило верхню частину лівої нирки, — він підвів очі. — Ви бачите, містере Претт?

— Так— так, звісно, — Претт навіть не дивився на труп, йому достатньо було спостерігати за кров’ю, яка стікала фартухом Норріса.

— Тоді перейдемо до вертикального розрізу. Він також вар— варськи глибокий! — Крауч витяг решту кишок у жмені, а Венделл швидко підсунув цеберко, щоб спіймати їх і не дати розсипатися столом. Далі з’являлися інші органи, які доктор витягав один за одним. Печінка, селезінка, підшлункова залоза.

— Ось тут лезо пошкодило низхідну аорту, що пояснює таку велику кількість крові на сходах, — Крауч подивився вгору. — Вона померла швидко. Від втрати крові.

— Як це? — запитав Претт.

— Дуже просто, сер, з неї витекла вся кров.

Претт важко ковтнув і змусив себе подивитись униз, на розрізане черево, уже майже порожнє.

— Ви сказали, що це мало бути довге лезо. Наскільки довге?

— Щоб уклинитися так глибоко? Принаймні двадцять сантиметрів.

— Можливо, ніж м'ясника.

— Я з упевненістю можу назвати це роботою м’ясника.

— Він також міг використати меч, — сказав Венделл.

— Не думаю, що це можливо, — заперечив доктор Крауч. — Лише уявіть, що хтось вештається містом зі скривавленим мечем.

— Що змушує вас гадати, що це меч? — спитав Претт.

— Характер ран. У бібліотеці мого батька є книжка про дивні традиції Далекого Сходу. Я читав про схожі пошкодження, які були наслідком японського акту сеппуку. Ритуального самогубства.

— Це важко назвати самогубством.

— Я розумію. Але малюнок той самий.

— Це насправді дуже цікавий малюнок, — сказав доктор Крауч. — Два окремі перпендикулярні розрізи. Майже якби