Читати книгу - "Мій особистий ворог, Вікторія Ван"

– Може, припините це шоу? Я сюди не для того прийшла, щоб слухати ваші тупі образи, – я подивилася на Техьона, і нарешті моє терпіння вичерпалося. – Що ти хотів?

Техьон, здається, зважував свої слова, перш ніж відповісти. Його вираз обличчя став ще жорсткішим, ніж зазвичай.

– Я думав, ти захочеш почути правду. Про свою матір, – він заговорив тихо, але кожне слово було гостре, як лезо.

Я застигла. Моя мати. Знову. Я вже не знала, що ще можу почути про неї, щоб це не розрізало мене зсередини. Але щось у його словах змусило мене насторожитися.

– І що ти мені скажеш такого, чого я ще не знаю? – мої руки машинально стиснулися в кулаки.

Техьон поглянув на Джина, ніби той був єдиним, кому він дійсно довіряв. Джин кивнув, і в його очах промайнула тінь сумніву.

– Я не буду ходити навколо, – Техьон подивився прямо на мене. – Ваша мати використовує тебе, як пішака у своїй грі. І вона робила це завжди. Вона бреше, маніпулює і знищує тих, хто стоїть їй на шляху. Але це ти вже знаєш. Проблема в тому, що ти досі не зрозуміла, наскільки далеко це заходить.

Я відчула, як мої руки почали тремтіти. Мати. Маніпуляції. Брехня. Я знала це з самого дитинства, але від нього ці слова звучали, ніби вбивали мене по-новому.

– І що ти хочеш цим сказати? – я напружилася ще більше, намагаючись не піддаватися емоціям. – Що я теж частина її плану? Чого ти очікуєш від мене?

Техьон підійшов ближче, його очі тепер були на рівні з моїми.

– Я не очікую, що ти повіриш мені відразу. Але ти повинна знати, що вона хоче знищити мене, і тебе використовує для цього. Вона заохочує нашу ворожнечу, щоб вийти з гри переможцем.

– Це брехня! – вигукнула я, не витримавши. – Вона не могла... Не могла так робити зі мною! Вона – моя мати!

– Софіє, відкрий очі! – різко кинув Техьон. – Вона зробила це і з моїм батьком. Вона зруйнувала його життя так, як зараз руйнує твоє. Вона використовувала тебе, щоб тримати мене на відстані, щоб ми воювали між собою, поки вона отримає те, чого хоче.

Я стиснула зуби, відчуваючи, як всередині все клекоче. Невже це правда? Невже я дійсно була інструментом у її руках? Все, що вона робила, всі ті моменти, коли здавалося, що вона намагається допомогти, раптом почали виглядати як частина ретельно продуманого плану.

Чонґук захихотів, вибивши цигарку в сторону, і повернувся до мене.

– О, Софіє, ти думаєш, що вона дійсно хвилювалася за тебе? Ти була для неї лише засобом. З тобою чи без тебе, вона все одно досягне свого.

Я не витримала. Я рвучко обернулася до нього, відчуваючи, як емоції накривають мене хвилею.

– Ти взагалі хто, щоб говорити про це? Ти нічого не знаєш про мене чи мою матір!

Чонґук підняв руки в жесті капітуляції, але його обличчя все ще було сповнене насмішки.

– Спокійно, «сестричко», я просто намагаюся допомогти тобі зрозуміти, з ким ти маєш справу.

Техьон зробив крок уперед, зупинивши Чонґука своїм поглядом. Він повернувся до мене й, не відводячи очей, сказав:

– Ти думаєш, я вигадую все це, щоб зруйнувати тебе? Ні. Я намагаюся врятувати тебе, Софіє. Але вибір завжди за тобою.

Його слова розривали мене на частини. Що я мала робити? Я дивилася на нього, на Джина, який мовчки спостерігав, і на Чонґука, який завжди був тут для того, щоб посміятися наді мною. Всі ці люди, яких я спочатку вважала ворогами, раптом виявилися єдиними, хто справді показував мені правду.