Читати книгу - "Наречений у спадок , Олесь Король"

-Який ще Матвій? - я сердито подивилася на економку. - Оте чудовисько? 

-Він не чудовисько. У нього вроджений синдром Протея*. - спокійно заперечила жінка . - Матвій допомагає мені по господарству. Він залишився ще з часів дитячого інтернату і тепер живе в будинку колишнього сторожа. Запевняю вас, що з ним у вас не буде ніяких проблем. Він на диво добрий і чуйний. 

-То ви все знали!- розлючено вигукнула я. - Все знали і нічого нам не сказали. 

-Я боялася, що ви відмовите йому в притулку. 

Все тим же спокійним тоном який мене так дратував відповіла жінка. Хоча вона мала рацію. Звісно я б не відмовила  хворому чоловікові в притулку, але будь на моєму місці хтось інший все могло б статися. Хоча в сучасному світі і ставилися до подібних людей толерантно, але всеодно навряд чи комусь хотілось би мати такого сусіда. 

-Вам потрібно було мені все розповісти. - Не збиралася здаватися я. 

Мені давно було слід поставити пані Аласі на місце. Вже ж надто зухвалою була вона. Вела себе так ніби вона не економка , а господиня маєтку. 

-Так! - неохоче погодилася жінка, і проковтнула образу. - Мені потрібно було розповісти вам . Більш такого не повториться. 

Мені здалося, що в її голосі затремтіли сльози, які вона успішно стримувала. Я зловтішно посміхнулася. 

-Дуже на це надіюся. 

-А тепер дозвольте мені піти...- сухим голосом прошепотіла Марина і звичайно ж не дочекавшись дозволу пішла до своєї кімнати. 

Мені здалося, що Денис дивиться на мене з осудом. 

-Їй потрібно було розповісти нам про того чоловіка. 

Спробувала виправдатися я, відчуваючи свою провину за надто різку поведінку. Так , пані Аласі мені не подобалася, але ж вагомих причин для того не було. Це була внутрішня неприязнь. Вона не подобалася мені без усіляких причин. І до того ж вона мала рацію коли говорила, що боялася за Матвія. Тепер мені було дуже шкода його. Можливо завтра я навідаюся до нього і спробую пояснити, що йому немає чого мене боятися. 

Денис обережно кивнув , погоджуючись з моїми словами. 

-Так, звісно. Але вона не єдина , хто обманює нас. 

-Про , що ти? 

-Пан Вовк , помічник твого повіреного. Схоже він брехав про пожежу. 

Я насупила брови, намагаючись зрозуміти про , що він говорить. Чесно кажучи за всіма цими подіями, я вже зовсім забула про ті байки , що розповідав нам помічник Заблоцького в " Голові  вепря" . Не розумію чому Денис приділив їм таку увагу? З таким же успіхом можна було повірити і Калініченку в його історію про трагічне кохання княгині до конюха. 

-Що ти хочеш цим сказати? 

Я стомлено опустилася на диван, поряд з хлопцем. 

- Пам'ятаєш , що пан Вовк говорив нам, що пожежа відбулася на початку двадцятого століття і саме вона призвела до загибелі князя Матео Ракоці ? 

-Ну? 

Я все ще не могла зрозуміти до чого він хилить. 

-Так ось, пожежа яка забрала життя останього з роду Ракоці відбулася насправді в 1725 році. 

Денис дивився на мене так, ніби щойно сповістив щось надто важливе. Я лише стенула плечима. 

-Можливо він помилився? Навіщо йому брехати? 

-Не знаю. І я не думаю, що він помилився. 

-Можливо він дійсно не знав коли насправді сталася ця клята пожежа. 

Все це мене починало дратувати. Надто багато подій за один день. До того ж я змерзла, втомилася і хотіла їсти. 

Денис з сумнівом похитав головою.

-Ні. Він зробив це навмисне. Давай завтра разом прогуляємося до міста і провідаємо наших панів. - раптом запропонував він. - А заодно навідаємось в бібліотеку і спробуємо дізнатися, що ж насправді тут сталося. 

Чесно кажучи ідея з прогулянкою мені сподобалася. Нехай Ірка побуде наодинці з Мирчою. Можливо їй і вдасться його звабити. А в мене буде можливість побути з Денисом і можливо ця прогулянка буде початком наших більш міцних і романтичних відносин. І я з радістю погодилася.

*Синдром Протея-характеризується комплексним розростанням різних тканин організму з переважанням асиметричної макродактилії, сполучноткинними та епідермальними невусами, вродженими вадами розвитку кровоносних та лімфатичних судин, гіперстазам кісток черепа.