Читати книгу - "Теорії змов. Як, Максим Яковлев"

У 1940-х були опубліковані дослідження бельгійського аристократа Альбера Едуарда, барона Мішотт ван ден Берк «Сприйняття каузальності» і стаття Фріца Гайдера і Марі-Енн Зіммель, у яких чітко доводилося, що навіть абстрактним фігуркам, таким як кульки, трикутники і кола, ми приписуємо якісь наміри, формуємо уявлення про їхні дії (добрі чи погані), і навіть шестимісячні немовлята «бачать послідовність подій як каузальний сценарій з причиною і наслідком» 89. Уявіть тепер, з якою потужною конспірологією нашого внутрішнього психологічного механізму ми стикаємося, якщо вже з шестимісячного віку бачимо причиново-наслідкові зв’язки там, де вони непрописані чи лише передбачені, або взагалі приписуємо інтенційність рухам абстрактних фігур. Це пояснює один з основних принципів конспірацистського світогляду, згідно з яким події якось пов’язані між собою і за ними криється злий умисел. Досвідчені конспірологи та їхні вірні адепти з легкістю вичленять причиново-наслідкові зв’язки з будь-якої історії або із задоволенням і майстерною легкістю ліплять докупи різнорідні історії та наративи, вибудовуючи зв’язну конспірологічну теорію.

Нам хочеться не лише побачити скрізь уже відомі нам речі та навіть мимохідь установити причиново-наслідкові зв’язки, нам ще хочеться, щоб вони дохідливо пояснювали те, що відбувається, а бажано — емоційно чіпляли. Якщо ці зв’язки викладені цікаво, у вигляді оповідки зі злодіями та героями, наша психіка залюбки на них клює. Як приклад розгляньмо такі ситуації.

Людина Х виходить на вулицю. Небо над нею безхмарне. Небо синє. На небі кілька білих смуг, що йдуть майже паралельно, ніби хтось намалював аквареллю. Людина чухає потилицю і думає собі: тут летів літак, у його турбінах згорав гас, після згоряння рідкого палива залишаються пара та вуглекислий газ, а сконденсована волога у вигляді пари чи навіть льодяних кристалів лишає за літаком такі сліди (можливо, людина Х пригадала ще щось про точку роси, але далі пригадувати облінилася); була конденсація — буде й випаровування, отже, ці інверсійні сліди скоро — чи не дуже скоро — зникнуть.

Людина Y. Небо над нею таке саме, що й над людиною Х. Людина Y чухає потилицю і «думає» собі: «Покидьки ці знову нас травлять — отруту розпилили, хіміотрасами небо спаскудили; нічого, до вас теж доберемося, кляті рептилоїди /масони/ ілюмінати [необхідне підкреслити або додати]».

Для сюжету було б непогано, якби ці двоє виявилися сусідами, що вийшли на ґанки перед своїми хатами, перезирнулися, показали б один одному на те, що бачать на небі й почали дискусію на тему: «Що це?». Далі з’ясувалося б, що пояснювати фізику інверсійного сліду (інша назва — конденсаційного сліду, англ. condensation trails — «траси», звідси й cкорочено — contrails 90) дуже складно (чого одна точка роси варта, поґуґліть), а от заволати про висипану з літака шкідливу хімію (звідси й назва хіміотраса, англ. chemtrails [дата звернення: 05.10.2022]) і черговий раз обуритися — в рази легше. Однак це занадто очевидно, і ми такий хід відкидаємо.

Натомість перенесімося в Україну, до Києва у грудень 2004-го. Людина Ї спостерігає за натовпом, прислухається до гасел, дивиться на плакати і думає собі: «Масові фальсифікації на виборах президента на користь провладного кандидата вочевидь обурили народ; до того ж українці вже показали, що вміють протестувати, були ж протести кілька років тому за Україну без Кучми, приміром, бо люди хочуть жити в демократичній країні та підтримують тих політиків, які за демократію».

Людина ЬІ стоїть поруч, спостерігає з тієї ж самої точки за тим самим натовпом, слухає і бачить те саме та собі думає: «У Києві з’явилося невідоме джерело електромагнітного випромінювання, яке маніпулює психічним станом і поведінкою людей під час проведення виборчої кампанії та доводить їх ось до цього; джерело це точно не українське, супутник якийсь; якщо врахувати, що такі революції з повалення влади нещодавно були в Сербії та Грузії, за цим стоїть Захід, бо до влади приходять прозахідні політики».

Людиною Ї, шановні читачі, міг бути хтось із вас або з ваших знайомих. Так само серед них могла бути й людина ЬІ, але якщо ви подумали, що я натякаю на Людмилу Янукович з її «наколотими апельсинами», ви помилилися. Людиною ЬІ міг бути народний депутат IV–V скликань Верховної Ради (2002–2007 рр.), комуніст Юрій Соломатін, який у грудні 2004 р. подав на ім’я тодішнього керівника СБУ Ігоря Смішка документ під назвою: «Депутатський запит щодо негайної перевірки документального повідомлення про дію в Україні невідомого джерела електромагнітного випромінювання з метою керування психологічним станом та поведінкою людей під час проведення виборчої кампанії Президента України» 91. Тут можна посперечатися, яке пояснення простіше: невдоволення народу політикою Януковича чи вплив на маси невідомою психозброєю, однак щодо ступеня конспірологічності пояснення друга версія однозначно перемагає.

У комедійній мелодрамі «Казанова» (2005 р.) режисера Лассе Галльстрема є така сцена: у Венеції під час карнавалу Казанова пропонує Франчесці, в яку він закоханий, піднятися на один крок ближче до небес. Далі ми бачимо, як вони сідають у повітряну кулю і злітають. На них знизу з переляком та обуренням дивиться місцевий інквізитор, єпископ Пуччі, який осяює себе хресним знаменням і стривоженим голосом промовляє: «Відьомство!». Поруч стоїть його помічник Андоліні, який бачить те саме, і каже: «Ваша превелебносте, здається, це через те, що нагріте повітря, долаючи силу тяжіння…», але в цю мить інквізитор кидає на нього такий грізний погляд, що Андоліні обриває пояснення і, дивлячись на боса, впевнено підтакує: «Відьомство!».

У фільмі багато прекрасної музики: приміром, у сцені польоту кулі — Томазо Альбіоні, а до того музика Вінсента Мартіна-і-Солера («валенсійського Моцарта») з «Насмішника-опікуна», якого також чуємо і в інших сценах фільму. Мартін-і-Солер [дата звернення: 05.10.2022] провів останню третину життя в Росії, а серед його опер є «Горе-богатир Косометович», лібрето до якої нібито писала Катерина ІІ; їй у цьому допомагав Олександр Васильович Храповицький, про якого російська вікіпедія, що постійно засвідчує неприкриту зневагу до всього українського, пише: «Походив з малоросійського роду Храповицьких» [дата звернення: 05.10.2022] (мабуть, «український рід» як формулювання прирівнюється до неонацизму), крім того, він був членом кількох