Читати книгу - "Бачу ціль, шукаю сенс, Ванда Кей"

Але як же спритно вона помітила, що я претендент на роль уважного слухача її розповідей про свою невістку. Здорово ж їй вдалося взяти мене на гачок!

Так, мабуть, актор з мене нікудишній. Мої страждання і біль від невідомості й ореолу таємничості навколо зникнення Емми, швидше за все очевидні для прозорливої жінки.

Але і я встиг зробити висновок - Нонна вкрай недоброзичливо налаштована проти Емми. З усього видно, що вона не любить її.

- Так ось, уявляєте, вона злодійка. Вона обікрала нашу сім'ю

- Так у нас, виявляється, гість! - молодий жіночий голос вривається несподівано з-за моєї спини, - До того ж і не знайомий мені молодий чоловік.

- Знайомтеся, це моя дочка, Клара,- Нонна обмінюється з новоприбулою короткими обіймами. - Це з приводу Емми, - розставляє відразу все по місцях.

- Мене звати Артур, - вставляю я, розуміючи, що Нонна забула мене представити. Воно й зрозуміло, жінка стурбована майбутнім прийомом гостей у своєму будинку. А може і моїм невчасним приходом збита з пантелику.

Приваблива молода жінка відгукується на мою ініціативу, простягаючи для привітання руку з дюжиною нанизаних на ній золотих браслетів, що видають дзвін при найменшому її русі.

На ній карколомна, витончена сукня з настільки кричущим поєднанням кольорів, що вигляд її відволікає і затьмарює справжню красу її носійки. Милі риси обличчя блякнуть на тлі всіх кольорів веселки, присутніх у вбранні красуні.

Почувши ім'я Емми, вона спочатку насторожується, але тільки буквально на секунду. Низка суперечливих почуттів відбивається в її обличчі та змінює миттєво одне одним. Здивування, неприйняття. А ось, здається, і страх. Страх? Але чому? Страх від чого саме?

Нарешті, цікавість бере гору, і дівчина тепер дивиться на мене з неприхованим інтересом і деяким глузуванням, чекаючи подальших роз'яснень.

- А Емми у нас сьогодні не буде, - заявляє вона, для переконливості розводячи руки в сторони, - Ми її не запрошували. Та й навряд чи б вона сама захотіла.

Помічаю деяку зневагу, яка присутня в останній її фразі.

До кімнати заходить прислуга багатозначно поглядаючи в мій бік. Нонна і Клара перекидаються короткими зауваженнями щодо майбутнього званого вечора. Стає зрозуміло, що відведений мені час вичерпано. Найдоречнішим у такій щикотливій ситуації буде якнайшвидше завершити свій невчасний візит, і я покидаю цей дім із почуттям незадоволеності. Немає жодної впевненості, що я незабаром просунуся в пошуках коханої дівчини і вийду хоча б на її слід.

Ну що ж, мабуть, це тільки початок і надалі мені доведеться подолати чимало труднощів, щоб досягти своєї мети. Як би там не було, але зупинятися не входить у мої плани і тим більше не відповідає сутності моєї натури.

Я виходжу на вулицю і розумію, що марно знехтував пропозицією Нонни донести до мене подробиці з життя Емми. Зайва, на перший погляд, інформація не завадить. Можливо, саме вона могла б і стати ключем до відкриття таємниці зникнення дівчини. Поки що зачепитися мені нема за що. Тепер же тільки залишається шкодувати про це.

- Артуре, зачекайте, - чути звук підборів і дівочий голос нервово гукає мене.

Обернувшись на поклик, бачу схвильоване обличчя Клари.

- Я шкодую, що нам не вдалося з вами поспілкуватися сьогодні ближче і детальніше.

- Я все розумію, нагрянув до вас зовсім невчасно. Ну що ж поробиш.

- Я пропоную не втрачати одне одного з поля зору. Дасте свій телефон? - дівчина тримає в руках мобільний апарат, показуючи готовність внести мої дані.

- О, так, будь ласка.

Ми розлучаємося перед будинком моїх нових норвезьких знайомих, і я прямую до автомобіля. Лише випадково обернувшись, безпосередньо перед тим як сісти на водійське сидіння, помічаю, що Клара фіксує на камеру телефону мене, мою машину і мої дії.

Ну це нормально. Цілком виправдовую дії дівчини запобіжними заходами. І вона, і її мати бачать мене вперше в житті. Будь-хто на їхньому місці проявив би обережність під час спілкування з незнайомцем.

Клара одразу ж опускає телефон і, піднімаючи руку в прощальному жесті, намагається таким чином нейтралізувати негативне враження від своїх дій. Я посміхаюся, марно намагається красуня. Я бачив. Мені відоме поняття жіночої заздрості. Цілком можливо, що воно і рухає Кларою, коли мова заходить про Емму.

Зрозуміло одне - не все так благополучно в цьому сімействі.

Блимаю фарами автомобіля, завівши його двигун, щоб рушити в поки що невідомому мені напрямку.