Книги Українською Мовою » 💙 Трилер » Бачу ціль, шукаю сенс, Ванда Кей 📚 - Українською

Читати книгу - "Бачу ціль, шукаю сенс, Ванда Кей"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Бачу ціль, шукаю сенс" автора Ванда Кей. Жанр книги: 💙 Трилер. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 79 80
Перейти на сторінку:

— Ей, ви всі! Вгору руки! — роблю крок у дверний проріз, витягаю руку з пістолетом і націлююсь на головного, найжирнішого.
Цей пан, не знаю як його звати — для мене він Містер Всезнайко — першим виконує мою команду.
Чую глухі удари — охоронці кидають зброю.
— Тобі не треба, йолопе, — наказую Артуру. — Забув, що ми з тобою заодно, чи що? Опусти руки.
Він здивований, але швидко приходить до тями, хапає зброю з підлоги.
— О! — вигукує ватажок, — Прекрасна Емма! Тільки вас нам не вистачало!
— Я все чула. Стояла в коридорі, — сповіщаю всіх, щоб не було зайвих питань. — Артур, за мною! — командую, наче роблю це систематично, щодня.
Сама себе не впізнаю.
Швидко я освоїлася в новій ролі. Але нічого дивного — життя воно таке неперербачуване -  змусить і не на таке здатен станеш.
— Сюди! — вказую шлях приголомшеному Артуру. — Я знаю запасний вихід. Спецназ на підході — ще трохи, і нас накриє.
Він біжить за мною.

Відчуваю потилецю його питання  й відповідаю в простір, сподіваючись, що його мізки здатні сприйняти серйозно мої слова.

Все ж таки ми можемо розраховувати на фору. А щасливий випадок ще ніхто не скасовував. Дай Боже!

Я заздалегідь продумала шлях відступу й тепер сміливо прямую до передньої частини будинку. За моїм задумом, який, правду кажучи, я склала ще до прибуття спецназу, бандити мають подумати, що ми скористаємося чорним виходом. Тож, вискочивши через парадні двері та обігнувши будівлю, вони чекатимуть нас біля нього, але з боку вулиці.

Вони й гадки не мають, з ким зв’язалися і що я, принаймні на порядок, хитріша за них.

— Навіщо ми сюди йдемо? — шепоче на вухо Артур, коли я відчиняю одні з дверей на нашому шляху.

Я лише відмахуюся від нього, мовчки хитаючи головою, закликаючи довіритись моїм знанням внутрішнього устрою будівлі.

Втім, він відсуває мене вбік і обережно заглядає в кімнату.

Першопроходець. Ну-ну. Вперед!

Тут панує такий самий безлад, як і рік тому, коли я була тут востаннє.

Кімната заставлена картковими столами. Скрізь розкидані колоди карт, покерні фішки. Ніби люди, які тут були, поспіхом підхопилися й залишили її за хвилину до нашої появи.

Але я знаю таємний хід звідси. Ще одні двері за каміном, замаскованим, — і ми на волі.

— Ми вискакуємо звідси й швидко біжимо прямо до тієї машини, на якій ти приїхав. У тебе є ключі від неї?

— Як ти тут опинилась? — здається, що він тягнеться до мене з наміром поцілувати.

— Не дратуй мене. Машина, на якій я приїхала, — нерухома. То що? — я виразно махаю руками, показуючи, щоб він і не думав торкатися моїх вуст — його дії недоречні. — Ти готовий? Ключі покажи.

— Ключі в замку запалювання, — ображено звучать його слова.

Ще й нити мені буде. Інший би в ногах валявся за те, що я для нього роблю.

Стоп. Для нього? Обмовилася. Все, що ми робимо — ми робимо виключно для себе.

Я роблю це для себе. І крапка.

Піднімаючись навшпиньки, визираю з-за рогу й бачу ліворуч людей у формі, що скупчилися біля підніжжя сходів. Всі вони дивляться куди завгодно, тільки не в наш бік. І це зрозуміло — ніхто й не підозрює про таємний хід просто зі гладкої стіни.

— Ми прорвемось, якщо візьмемо ноги в руки й короткою пробіжкою по алеї добіжимо до машини, — повертаюсь до Артура й повідомляю план на найближчу перспективу.

— Так.

Оце мені й імпонує в цьому хлопцеві — його поступливість. Схоплює, слава Богу, на льоту.

Артур бере мене за руку, виривається вперед — і ми спринтерським кроком долаємо відстань до машини, причому без слів розуміємо одне одного, коли за долю секунди вирішуємо, хто буде за кермом.

Машина заводиться з пів оберта, оголошуючи околиці ревом двигуна. Я прекрасно справляюся з керуванням. Адже я знаю ландшафт, на відміну від Артура.

Залишається нерозв’язаним лише одне питання — хто та панянка, з якою він крутився біля нашого готелю і з якою прибув сюди.

Та нічого, для доньки мафіозного магната, якою мене сьогодні охрестили, увійти в роль ката — справа нехитра.

Я впораюся — виб’ю з нього всю правду разом з цією дурістю про загравання з чужими дівчатами.

Епілог

Нарешті я закриваю щоденник Густава, не в змозі більше дивитися в минуле. Попереду — ціле життя.

— Я розумію, — шепоче мені на вухо Артур. — Я добре знаю, як це важко, Еммо. Не ховайся від мене.

Ми сидимо з Артуром у вітальні на дивані. Затишно, тепло. Так добре, що сльози підступають до очей.

— Сльози щастя, — виправдовуюсь перед Артуром, ловлячи на собі його докірливий погляд.

Знесилена, пригортаюся до нього, час від часу схлипуючи, як дитина.

— Еммо, кохана, — каже він досить жартівливо. — Ти дуже красива і сильна. Але ти — всього лише жінка.

— Давай покінчимо з самотністю, — Артур виймає з кишені червону, оксамитову коробочку. — Ти зробиш мене найщасливішим чоловіком на землі?

— Я хочу бути щасливою поруч із тобою.

Наші губи тягнуться одне до одного, зливаючись у ніжному поцілунку.

Дорогі читачі, дякую всім, хто приділив увагу моїй творчості. Книга завершена. Усім найкращих побажань. Мирного неба.

Кінець

1 ... 79 80
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Бачу ціль, шукаю сенс, Ванда Кей», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Бачу ціль, шукаю сенс, Ванда Кей» жанру - 💙 Трилер:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Бачу ціль, шукаю сенс, Ванда Кей"