Читати книгу - "Талановиті, Рита Бергер"

— Келло!

Вони, мабуть, вирішують, що треба робити. Якби хтось спитав Флоріана, він би запропонував повернутися назад до галявини. Там найбільша кількість енергії, там ліс захистить їх. Напевно, саме це вони й вирішили. Він нічого не чує позаду себе. Усе навколо полонить інший звук — дзижчання, з яким імла прямує далі, з яким мороз біжить по шкірі Флоріана.

Він робить крок вперед тільки для того, щоб краще роздивитися туман. Золоті верхівки Сенату вкриваються імлою. У нього тремтять руки.

— Флоріане, чорт тебе забирай!

На мить йому здається, що він бачить фігуру у чорному костюмі. Та біжить повз туман і наближається до них. Чорт забирай! Ще трошки і Флоріан зможе розгледіти її!

Флоріан ступає вперед і чує поміж дзижчання шепіт, з яким імла насувається на ліс.

Ця фігура! Він точно вже мав десь її бачити! Невисока, але кремезна. Достатньо атлетична, щоб так швидко пересуватися. Обізнана, якщо так швидко насунула таку силу на Кільце.

Хтось скрикує. Дзижчання раптом повністю поглинає Флоріана, а туман збиває його з ніг. Він закриває обличчя руками, вдарившись лопатками об тверду землю і не в змозі поворухнутися. У нього всередині все тремтить, у вухах стукотить кров’яний тиск, Флоріан не відчуває і свого важкого дихання. Він стискає губи і чекає, поки відчуття нудоти відкотиться від горла у шлунок, і розплющує очі.

Яскраве сонце світить на нього з чистого блакитного неба. Флоріан повільно сідає і озирається навколо, торкаючись голови.

Він не вірить власним очам.

Немає ані імли, ані хмар, ані таємничої фігури в темному вбранні. Немає нікого.

Він сидить на галявині один.

Тюльпанові поля обступають його з усіх боків.