Читати книгу - "Божевільні емоції, Ірина Білик"

-По-перше, тобі немає 18 років, лисичко,- усміхається.- А по-друге, ніхто тут не має ще прав крім нас з Глібом.

-Слухайте, зараз не час!- ричу їм. Якщо колючці стане гірше, я не знаю що буду робив.

-Гаразд,- ричить з ненавистю дівчина йому,- Діна ти зможеш піти з Данею до медсестри та покликати її? 

-Звичайно,- вона обертається до Дані та щось каже йому.

-Тоді я напевно зроблю їй щось поїсти, бо мені здається вона нічого ще не їла,- каже Мая. Дем'ян, Віола, Діна та Даня виходять з кімнати й вона також збирається.

-Я з тобою, русявко,- каже Єгор. Сестра розгублено дивиться на нього й киває.

      Коли всі повиходили я все ще легенько розтираю зап'ястя Кіри. 

-Ти божевільне дівчисько, Кіро,- тихо кажу їй та забираю передні пасма, які впали їй на очі.- А ще ти викликаєш божевільні емоції! 

***

       Дівчина через хвилин 30 почала ворушитися. Повільно розплющивши очі вона застогнала.

-Що сталося?- тихо запитує.

-Ти втратила свідомість, після того, як щось прочитала в телефоні,- на моїх словах дівчина підривається і кривиться.- Не роби різких рухів! Колючко, якого біса ти не замовила вітаміни?

-Де мій телефон?- запитує не звертаючи уваги на моє запитання. Її очі стривожені. Даю їй телефон й вона одразу починає щось шукати в ньому. Потім підіймає телефон до вуха, і хоче сісти. Я допомагаю, бо в неї це виходить дуже погано. 

-Ало, бабусь?- каже дівчина в телефон. Її голос наче надривається. Що з нею? Що трапилося?- Як дідусь? Що з ним?

-Кірочко, все дуже погано,- чую жіночий голос. Жінка плаче.- В нього інфаркт. Лікарі кажуть йому потрібна термінова операція. Але в нас немає стільки коштів. Я дзвонила твоїй матері та тітці, але ніхто не бере слухавки.

-Бабусь, я постараюся приїхати на вихідних,- каже дівчина.- Гроші я дістану. Де зараз дідусь? 

-В реанімації, лікарі кажуть, що він там приблизно тиждень пролежить.

-Все буде гаразд, grand-père(з Фран. Дідусь) сильний,- вона скидає виклик й починає схлипувати. Ненавиджу коли дівчата плачуть, але зараз я не можу встояти й обіймаю колючку. Вона потребує в чиїсь підтримці. Дівчина обіймає мене у відповідь і ще дужче починає плакати. Я гладжу її волосся та шепочу заспокійливі слова. Через декілька хвилин до кімнати заходять Діна та Даня. 

-Гліб, медсестри немає. Ми все обходили,- каже заходячи в кімнату Діна. Вони завмирають дивлячись на нас. Напевно це дуже дивно виглядає зараз, але мені начхати. 

-Кіро?- питає Даня підходячи до неї ближче. Він сідає навшпиньки біля її ніг.- Що сталося?

-Дань, дідусь...- вона кидається в його обійми.

-Що з дідусем, Кіро?- схвильовано запитує хлопець. Переводить погляд на мене, а я просто відвертаюся.

-В діда інфаркт. Він в реанімації, йому потрібна операція...- плачучи каже дівчина. Її сльози це останнє, що я хотів сьогодні бачити.

-Що?- запитує Віола в порозі.- Що це значить?

         Вона підбігає разом пакетом, де напевно лежать вітаміни. Кидає його на ліжко та сідає біля Кіри. Дівчина відсторонюється від брата та витирає свої очі. 

-Я не знаю Віоло, але ми повинні на цих вихідних з'їздити додому.

-Гаразд,- відказує дівчина. На її очах сльози, це зрозуміло, бо вона почала витирати щоки.- Тут вітаміни. Якого біса ти не замовила собі нові? Ти ж могла в лікарню так потрапити!

-Я забула про них. Дякую, - колючка скромно посміхається.

-Ну ти й налякала нас, Кіро,- каже сестра заходячи з бутербродом та соком. Ставе на тумбу поряд з моєм ліжком.

-Не хотіла, чесно,- дівчина взяла сік та почала пити. 

-Поїш,- не прошу, а наказую. Кіра дивиться на мене і я не відриваю погляду від неї. Очі колючки почервоніли, і трішки при пухли. Але вона всеодно мала гарний вигляд. Дідько! Тобі треба припинити це, Глібе! 

       Дівчина поїла і ми всі почали про щось безтурботно розмовляти. Не давно я не думав, що колись опинюся в такій великій компанії. Відчуваю, що Кіра підсувається ближче до мене на моєму ліжку і шепоче.

-Я згідна стати твоєю фіктивною дівчиною,- раптом говорить.- Але в мене є умови. Ми можемо про уе поговорити якось пізніше?

-Звичайно,- говорю та усміхаюся. Дівчина відповідає мені тим ж. Сьогодні був дуже насиченний день. Нові знайомства, угода, Кіра знову втратила свідомість. А саме найголовніше, я надав собі наказ. Не прив'язуватися до колючки! 

***

     Всім привіт) Страюся чим частіше викладати глави, але інколи просто не розраховую свій час🥺 Діліться своїми враженнями😍 Щераз нагадую, ваші коментарі та вподобайки надихають))) Всім хорошого дня, і гарного прочитання🥰