Читати книгу - "Альтернативні пригоди Буратіно, Дмитро Терко"

О десятій прийшов Сашко. Ми тепло привітались, як і мали знайомі з дитинства. Згадали дитсадок. Особливо свою "окрему кімнату", що ми її утворили пересунувши літерою "Г" до вікна декілька двоярусних ліжок. Свої два поставили в закутку одне до одного. Відтоді можна було під час денного сну непомітно гратися з книжкою-розкладкою в "іподром", підкидаючи кубика і рухаючи фігурки своїх коней  під час їх "забігів" до фінішу. Сашку вдавалося вигравати частіше. Тоді я вдавався до хитрощів. Казав, що так не буває, бо легший "жокей" має більше шансів на перемогу – і кидав свого кубика двічі підряд. Якось Сашко загравшись не стримався і зареготав, коли у мене за два кидки вийшло по "1", а у нього за один – "6". Прибігла няня і нас "виселили" з "окремої" до "комуналки".

- Може зіграти з тобою зараз, запропонував Тіні сміючись. - Я відіграюсь.

- Потім, потім. Давай деталі, мовив товариш, озираючись по сторонах.

- Ось порти, вказуючи на стилізацію під електророзетки, сказав Тіні. А це – результати проведеної мною вчора геолокації – і підсунув планшет.

Я майже певен у власнику, Точніше – власниці. Її звуть Ретта. Треба тільки визначити її пошту або мобільний.

- "Тільки"? – перепитав з іронією Сашко.

- Плата невеличка – "до двох років умовно", якщо без корисливих намірів. Ну, так ми ж не лиходії. Е ге ж, друже?

- Кажу чесно, що керуюся самими гуманними намірами: відновити подружні стосунки мого друга П'єра з його законною дружиною. Вона власне і затіяла усю цю гру, аби підштовхнути всіх довколишніх до дій. До зближення. Сама не виходить на зв'язок, адже не знає з ким наразі має справу. От я і активуюсь. Зрозумів?

- Так, цілковито. Вибач за незграбний жарт. Зараз почнемо. - І він, під'єднавши свій "комп" до порту, почав "чаклувати".

Тіно, щоб не заважати і зайняти себе чимось, пішов до Тіли за чайником.

        Кімната "Берегині", як не дивно, не мала нічого спільного з "черепашачим гніздом". Вона була світла і чистенька, без нагромадження якихось чудернацьких артефактів, на які очікував Тіно. Єдиним  передбачуваним моментом було те, що хазяйка сиділа в кріслі-гойдалці біля вікна і в'язала.

- Заходь, синку. Ти, мабуть, за чайником. Он де він, вказавши на звільнену від вазона високу бамбукову підставку праворуч дверей, мовила стара. Вода – на кухні. Там є і розетка. Розпоряджайся. А я, бачиш, за макраме. В'яжу устілку.

Тіно взяв чайника і вже мав вийти, як йому впало у вічі велике кольорове фото в золотавому шкіряному паспарту. Фотограф зробив акцент композиції на довгелецькій, вигнутій полумісяцем окрайку білосніжного піску і легкого океанського прибою в момент, коли перші вранішні промені сонця вихватили зустрічну "хвилю моря черепашок", що накочувалася на океанічний прибій. Десятки, а може й сотні тисяч, малюсіньких, наче травневі жучки "бронзівки", вони прагнули як найскоріше злитися з Океаном. Ця майстерно затамована на фотопапері мить являла собою епічну картину возз'єднання нового зі споконвічним. Справляло враження. Навіть на юних.

Тіно перевів погляд з фото на Тілу. Їх очі зустрілись:

- Це мій "народ", синку. Пам'ять про народження. – Відповіла старенька на мовчазне запитання хлопця і знову поринула у маніпуляції з в'язальними гачками.

        Тіно подякував і вийшов.

        Саме в той момент, коли він з кип'ятком увійшов до своєї кімнати, Сашко з насолодою переможця домальовував стилом в планшеті товариша веселу лисячу мордочку, що вінчала якийсь 10-значний номер і лаконічний e-mail: [email protected]

- Я скінчив. Поздоровляю, тепер ти – "Володар двох сердець"! – звернувся до Тіні "хакер".

Тіно глянув на записи: останній рядок з поштою мовив сам за себе.

- Важко було?

- Не так важко, як кумедно своєю парадоксальністю. Розумієш, завдячуючи незапароленій MAC-адресі, вдалося витягнути на білий світ все листування. І уяви: із жодним адресатом вона не користувалася не те що власним ім'ям, а і якимось постійним ніком. Кожен раз – все нове. Вона, як і ти, фрілансер. Її "коник" – відео симуляції, а точніше, — розробка бібліотек шаблонів для різних сфер діяльності: від кіношних сюрреалістичних сцен і до тизерів. Клієнтура, на перший погляд, випадкова. Та це не так: всі як "смачні шматочки на одному "шампурі". То б то, приймає замовлення виключно по рекомендації. Тому і кожен раз шифрується під новим нікнеймом. Кожен раз, окрім однісінького!

- А в чому ж "парадокс"? -  не дочекавшись розв'язки, запитує Тіні.

- Бо той, до кого вона звертається як "retta6328" жодного разу їй не відповів!

- Хто він?

- Так ось же, бачиш? – І Сашко вказує на пошту … П'єра.

        "П'ятнадцять складено"!

- Управдомчику, дорогенький! Не уявляєш яку неоціненну послугу мені зробив. Я твій боржник. Зараз же пригощу кавою з цукерками.

- Оцінив. Від кави не відмовлюсь, але не засиджусь – "безінтернетні" чекають на свого доброго Борменталя.

        І посмакувавши KABO, Сашко пішов.

        Тіно звернувся із запитом до П'єра: коли на нього чекати. Через пів години одержав виклик на відео зв'язок. П'єр скористався перервою між виставами і представ перед другом в робочому комбінезоні маніпулятора. Тепло привітались і той нічого не запідозривши, сказав, що вони з дружиною прилетять через чотири дні: Мальві якраз необхідно владнати ряд юридичних питань.

"Вони з дружиною" – це різонуло слух. Господи, у що я вв'язуюсь. Чи не перебираю забагато на себе? Хоч би він сказав "з подругою" – було б вправніше. А так … Зателефонувати до Ретти? Навряд таке звернення вона розцінить однозначно. Якийсь "квантірант" телефонує й пропонує зустрітись, щоб обговорити її зустріч з чоловіком. – Не інакше як шантажист чи збоченець! З іншого боку, розмірковував наш герой, вона все спланувала розраховуючи на реакцію особи, що буде присутньою колись в цій кімнаті. От на яку реакцію? У відповіді на це питання і криється ключ. "Ключ", "ключ", - КЛЮЧИК! Ключик "зламався" – могла ж розрядитись батарейка імобілайзера. "Квантіранту" не зручно і тому хазяйка їй телефонує. А номер звідки? – Вона знайшла його в кімнаті. Авжеж цілком ймовірно, що Ретта свого часу могла залишити його Мальві. Та на чомусь записала. Ну, звісно не на шпалерах, а скажімо на блоці клейких записничків. – Це єдине правдоподібне пояснення. Ризиковане, звичайно, але тільки у випадку якщо та змінила відтоді сімку на нову. – Тіно одразу квапливо продивляється чернетки Сашка у своєму планшеті. Все добре – він перевіряв листування за останні три роки. М'яч у грі!