Книги Українською Мовою » 💙 Драматургія » За двома зайцями 📚 - Українською

Читати книгу - "За двома зайцями"

284
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "За двома зайцями" автора Михайло Петрович Старицький. Жанр книги: 💙 Драматургія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 23 24
Перейти на сторінку:
Вихід XII

Ті ж і гості. Ввіхо­дять по­важні міща­не й міщан­ки.

Гості. З неділею свя­тою будьте здо­рові ї з чес­ним весіл­лям! Дай бо­же щас­тя сьому до­мові!

Міщанки. А де ж ха­зяї? Не вид­ко…

Другі. Ото, пев­но, же­них з квіткою.

Міщанки. Тай­у ку­це ж уб­рав­ся!

Другі. А нічо­го, з се­бе гар­ний!

Міщанки. Тільки ху­дий, нічо­го й в ру­ках по­дер­жа­ти!

Голохвостий упа­да ко­ло под­руг.


Вихід XIII

Т і ж і старі Сірки, за ни­ми Про­ня й Хим­ка.

Сірко йде по­пе­ре­ду, за ним Яв­докія Пи­липівна з хлібом з сіллю, Про­ня, пох­ню­пив­ши очі; за нею у две­рях становиться­ Хим­ка.

Прокіп Сви­ри­до­вич (до Го­лох­вос­то­го, обніма­ючи). От те­пер ви вже наш: те­пер нас ніхто не роз­лу­чить! Будьте ж щас­ливі в новій жизні!

Голохвостий цілує ру­ку Яв­докії Пи­липівні.

Явдокія Пи­липівна. Дай бо­же вам уся­ко­го щас­тя й здо­ров'я! Любіть мою доч­ку: од­на тільки й є!

Прокіп Сви­ри­до­вич (бе­ре Про­ню). От пе­ре­даю вам їх з рук на ру­ки, любіть і жа­луй­те! (Цілує Про­ню). Пош­ли вам бо­же вся­ко­го бла­го­по­лучія; а ви нас, доч­ко, у щасті не за­бу­вайте і ви­ба­чай­те вже, що ми прості!

Явдокія Пи­липівна (цілує Про­ню і пла­че). Ніхто не знає, од­на ма­ти знає, як тяж­ко ви­да­ва­ти заміж од­ним од­ну доч­ку. Бу­ла, жи­ла в хаті, а завт­ра ні до ко­го й сло­ва бу­де про­мо­вити!

Проня. Ма­мо! Годі! Ко­ли б уже швид­че!

Міщанки (пла­чуть). Так, так! Справді!

Міщане. Не те­пер, то в чет­вер, а все-та­ки дівчат не ми­не те ли­хо!

Прокіп Сви­ри­до­вич. Не плач, ста­ра: тре­ба ж ко­лись від­дати.

Явдокія Пи­липівна. Ох, тяж­ко ж мені з доч­кою розста­тись.

Голохвостий. Не баріть, па­понько й ма­монько, діла: в це­рквє поп до­жи­даєть!

Прокіп Сви­ри­до­вич. По­ра, по­ра, ста­ра!

Явдокія Пи­липівна. Хим­ко, да­вай швид­че ки­лим­ця! По­благословимо за­раз та й до церк­ви!

Голохвостий (до басів). Гукніть на хвай­то­на, щоб го­тові бу­ли! (Про се­бе). Ви­не­си, гос­по­ди!

Простилають ки­ли­ма. Старі сіда­ють на стільці з хлібом з сіллю.

Молоді ста­нов­ляться на ки­лимі; два ба­си, Нас­тя і Наталк­а з свічка­ми по бо­ках.


Вихід XIV

Ті ж і Сек­ли­та Ли­ма­ри­ха, Ус­тя, Мар­та і Ме­ронія, а потім і Га­­ля.

Секлита (за вікном). Пустіть, пустіть! Про­пустіть Се­к­литу Ли­ма­ри­ху!

Всі по­то­ропіли.

Голохвостий (набік). Про­пав я!

Проня. Тітка? (Ра­зом)

Сірко. Сест­ра?

Степан (з-за вікна). І-і! Тітка Сек­ли­та, ще поміша весіл­лю, тре­ба сповісти­ти жи­да.

Секлита (сліта не­са­мо­ви­то). Стійте, не бла­гос­ловіть! Не бла­гос­ловіть, ка­жу!

Явдокія Пи­липівна. Бог з то­бою, сест­ро! (Ра­зом)

Прокіп Сви­ри­до­вич. Гос­подь з ва­ми!

Секлита. Га! Злодіяцьке весілля? Хотіли вкрас­ти мо­го зя­­тя, же­ни­ха моєї Галі, та не вкра­де­те! Я вам до­ка­жу, що не вкра­де­те!

Сірки. Сест­ро, опам'ятай­ся, чи ти при собі?!

Проня. Що це за шкан­даль! Яко­го же­ни­ха?

Секлита. Я при умі: Сек­ли­ту Ли­ма­ри­ху не обійде­те! Я за своє ди­тя встою, встою! Не пу­щу до вінця! Стійте, не піде­те! Не пу­щу, хоч лус­ну!

Марта. Не пус­кай­те, ку­мо, не пус­кай­те!

Прокіп Сви­ри­до­вич. Бо­га ра­ди не кричіть: дивіться, скі­ль­ки по вікнах лю­дей!

Явдокія Пи­липівна. Сест­ро! Сек­ли­то Пи­ли­пов­но! Не ро­би со­ро­му нам, про­шу те­бе! Чим же ми винні?

Секлита (кри­чить). Не винні? Од­би­ли же­ни­ха у моєї ди­ти­ни? Я на всі Ко­жум'яки кри­ча­ти­му: розбій, розбій!

Проня. Ой, шкан­даль! Шкан­даль!

Коло вікон ціле стов­пи­ще, од­не на од­но­го лізе, ґвалт, крик: «Ой, не душіть!», «Пустіть хоч ру­ку!», «Шиб­ка, шиб­ка!» Врешті верх­ня шиб­ка лус­ну­ла і бряз­ну­ла на долівку.

Меронія, Мар­та, Ус­тя то до вікон шеп­чуть усім, то до Се­к­ли­ти; во­ни ду­же раді беш­ке­ту.

Прокіп Сви­ри­до­вич і Яв­докія Пи­липівна. За­чи­няй­те ві­кна, од­гоньте лю­дей!

Голохвостий. Що ж це, впус­ти­ли якусь са­ма­шед­шу!

Секлита. Я са­ма­шед­ша? Ти ме­не са­ма­шед­шою зро­бив!

Проня. Во­на п'яна! За­ли­ла очі та й лізе!

Явдокія Пи­липівна. Го­луб­ко, сест­ро, не без­честь нас, не гу­би на­шої Проні! Од­на ж тільки! (Пла­че).

Секлита. Сест­ро! В те­бе доч­ка і в ме­не доч­ка! Не­хай я бу­ду й ся­ка й та­ка, і прос­та, і ли­ком ши­та, а все-та­ки я ма­ти сво­їй Галі! Не дам зну­ща­тись над моєю ди­ти­ною і за­па­нілим по­ган­цям! (До Го­лох­вос­то­го). На­що ти ду­рив моє ди­тя, на­що топ­тав до неї стеж­ку? На­що за­ли­цяв­ся, ко­ли ти не ду­мав її бра­ти?

Проня. Сви­ри­де Пет­ро­ви­чу, що во­на ка­же?

Прокіп Сви­ри­до­вич і Яв­докія Пи­липівна. Як же це, Сви­­ри­де Пет­ро­ви­чу?

Голохвостий. Брех­ня, брех­ня! Я вам не поз­во­лю публіко­вать ме­ня! Я вам! я… я…

Устя (до Сек­ли­ти). Ще й брех­ню зав­дає?!

Секлита. Я тобі до­ка­жу брех­ню, пе­ре­верт­ню чор­то­вий, про­й­дисвіте, лан­цю!

Голохвостий. Я та­ко­го шкан­да­лю не по­пу­щу, не про­щу ні­ка­ким ра­зом! Я вам не хто! Я Сви­рид Пет­ро­вич Галахваст­ов! Мені га­варіть та­ко­го чор­то­вин­ня? Да у ме­не всі бу­до­ч­ники он де! (По­ка­зує ку­лак). Да я вас у часть! Да я вас за бре­х­ню в реш­танську і замк­ну тро­ма зам­ка­ми!

Устя. Що, як замк­не?

Всі. Під три зам­ки?

Секлита. Ой, лю­де добрі, що ж це! Ме­не у реш­танську за прав­ду? Сек­ли­ту Ли­ма­ри­ху, чес­ну ха­зяй­ку, під три зам­ки? За те, що ти вчо­ра за­ру­чив­ся з моєю доч­кою?!

Проня. Ай! То прав­да? Що ж це?…

Прокіп Сви­ри­до­вич і Яв­докія Пи­липівна. Гос­по­ди, глум який! По­пу­щеніє бо­же! (Пла­чуть).

1 ... 23 24
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «За двома зайцями», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "За двома зайцями"