Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Щоб ніхто не здогадався 📚 - Українською

Читати книгу - "Щоб ніхто не здогадався"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Щоб ніхто не здогадався" автора Сергій Холоденко. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 21 22 23 ... 53
Перейти на сторінку:
У коридорах служби безпеки Диких Шахт він вивчив напам’ять практично всі двері й хто в якому кабінеті сидить. Десятки разів він переказував ту саму історію. Детекторами його не перевіряли — Марика не було в чому обвинувачувати, й на це був потрібен спеціальний дозвіл. Стажист уже, напевно, разів п’ятдесят згадував Овсійовича добрими словами. Не залишив би він заповіту, з нього, з Марика, усі б соки вичавили. І хоч було нелегко, Марик тримався й так і не проговорився ні про креоній, ні про чарівний астероїд. «Якщо мене за таке так розбирають, — міркував Марик, — що тоді про креоній говорити».

Не один місяць пройшов, перш ніж Марик зважився на цей учинок.

Людина, з якою Марик вирішив переговорити про креонієвий осколок, був його однокласник Олександр Магулін на шкільне прізвисько Малюк. У шкільні роки вони були справжніми друзями, проводили час в одній компанії, разом веселилися і якщо зустрічали яку-небудь небезпеку, а на нічних вулицях це завжди дуже просто, то без усяких сумнівів підставляли плече один одному. Але час ішов і довелося вибирати — або угрупування, що займається темними справами, до якого пристав Малюк, або щось інше. Марик вступив до інституту і з Малюком практично не бачився — у кожного тепер були свої справи. І хоч пройшло чимало часу, Марик вирішив звернутися по допомогу до свого старого друга…

Через півроку після неймовірно вигідної угоди Марик одружився. Його дружиною стала чарівна Оленка, його однокласниця, з якою він зустрічався вже кілька років. Він закохався в неї, як тільки побачив уперше. Марик назавжди запам’ятав той день, коли її, новеньку, представив учитель.

Загалом, вони познайомилися, потім подружилися, а потім і покохали один одного. Правда, іще був Юлик, якому Оленка теж дуже подобалася, і він докладав зусиль, щоб домогтися її. Марик навіть пару разів бився з Юликом, таким способом переконуючи. Той на якийсь час затихав, але потім знову продовжував свої залицяння.

Та як би там не було, а Марик одружився саме із своїм першим коханням.

Після весілля вони переїхали в інше місто. Марик потихеньку підживляв сімейний бюджет зі своєї таємної каси. Та й відмовка була — гроші на весілля подарували люблячі родичі. І начебто все йшло нормально, вони з Оленкою навіть стали подумувати про дитину або навіть про дітей. Але… Але тут Марика, як кажуть, «понесло». Він став захоплюватися веселим безтурботним життям. Грати на більярді, у карти. Загалом, веселитися по повній програмі. Це затягувало, як трясовина. Іноді в пам’яті Марика спливали картини, які довелося бачити в Далеких Шахтах: майстер, метеорит, астероїд, креоній. Таємно він відвідував свою схованку, у якій ховав іншу частину чарівного металу. Потримавши маленький уламочок у руках, помилувавшись його м’яким світлом, він знову клав його назад. Сум’яття було тоді в душі. Він повертався додому й вибачався перед усіма, але вистачало його ненадовго, проходив місяць-другий — і все починалося спочатку. І все частіше й частіше виникали думки про продаж другої частини креонію…

Це все згадував Марик, коли був прив’язаний до крісла в незнайомому місці, а люди, які з’являлися перед ним, готували для нього, м’яко кажучи, неприємний сюрприз — якийсь експеримент…


* * *

— Ну, як він вам, Германе Германовичу? — запитав свого шефа Юлик, коли після розмови з Мариком зайшов у сусідню кімнату.

Герман Германович, шеф лабораторії, стояв біля дзеркала для однобічного спостереження й дивився на Марика. Не дивлячись на помічника, він сказав:

— А ти й не говорив мені, люб’язний, що в тебе особистий рахунок до піддослідного.

Зависла пауза.

— Чого замовк? — Герман Германович відірвався від дзеркала.

— Якщо чесно, професоре, — відповів Юлик, — то поєднав приємне з корисним.

— Я дивився його досьє, дивився.

— Повірте, Германе Германовичу, кращої кандидатури не знайти — типовий середній показник!

— Ну не скажи, не скажи… Деякі його витівки говорять, що він досить і досить… Дати йому потрібний напрямок і… Хто знає?

— Я маю на увазі його фізичні показники.

— А його витривалість? І укол, і електрошок, а вже он, смикається!

— Так, тут, звичайно, вище за середнє. Але це нам і на руку.

— Так, Юлику, це серйозний плюс за його кандидатуру. Метикований хлопець нам підходить. Хто знає, може, й назад вибереться. Нам це теж потрібно… — Чи тобі ні? — посміхнувся професор.

— Якщо з ним що-небудь трапиться, заміна для подальшого проведення експерименту вже підібрана, — повідомив Юлик, проігнорувавши питання.

— Ну що ж, пане асистенте, — діловим тоном вимовив професор, підсумовуючи бесіду. — Три дні нам на розкачування, вважай, усе вже готово. Підгодувати його, щоб був у нормі. У харчуванні налягати на вітаміни, білків поменше, жирів і вуглеводів — у нормі…

Юлик ствердно кивнув у відповідь головою.

— Ну тоді йдемо, пообідаємо, а за одно пометикуємо та ще раз змоделюємо на комп’ютері весь прогнозований хід.

І професор зі своїм асистентом, ще раз глянувши на нещасного Марика, покинули оглядову…


* * *
1 ... 21 22 23 ... 53
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Щоб ніхто не здогадався», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Щоб ніхто не здогадався"