Читати книгу - "Все одно ти будеш мій, Джейн Лоурен"

- Ані, все буде гаразд, ти віриш мені? Все налагодиться...

Лія ще багато чого говорила мені, але я майже не слухала. Мені було настільки важко, що я б воліла просто зараз, лише о 9 годині вечора, лягти спати. 

Стукіт у двері, і не дочекавшись моєї відповіді, з-за дверей виглянув Дейв. Лія продовжувала щось говорити на лінії. 

- Ем, пробач, Лі, але я потім тобі передзвоню, - сказала різко я і завершила дзвінок.

Дейв дивився на мене якось незрозуміло.

- Я не вчасно? - запитав спокійно він.

- Все ок, - сухо відповіла я і ліниво подивилась на нього. - Ти щось хотів?

- Я тебе чимось образив? - підійшовши повільно до мене, сказав він.

Дейв помітив мій змінений настрій?

- Ні, все добре. Просто діло в мені, - сказала я це зовсім тихо, щоби він не почув, і піднялася з ліжка, щоби підійти до столу за книжками.

Одна мить, і у мене закрутилася голова. Я похитнулася. Я б впала, якби мене не схопив Дейв, і різко поклав на ліжко. Він навис наді мною, схвильовано промовляючи:

- Ані, я не бачу, щоби з тобою все було добре.

- Ні, не добре. Насправді мені дуже погано, - відповіла я, і у моїх очей потекла сльоза. - Так крутиться в голові...

- Я зараз подзвоню твоїм батькам, - він різко встав, збираючись вийти, але я встигла схопити його за руку, і викрикнути:

- Стій! 

Він обернувся і здивовано подивився на мене, а я попросила:

- Краще побудь зі мною, будь ласка...

Хлопець довго вагався, але зрештою кивнув і пішов зачинити двері моєї кімнати. Після цього сів на крісло біля мого ліжка і ще довго дивився в мої очі, а я в його. У голові пролетіло купу думок. Цікаво, про що думає він?

З цим питанням я й заснула.

POV Dave

Спершись на спинку крісла, я ніяк не міг відвести погляду від її великих каро-зелених очей. Здавалося, що я сходив з розуму, коли дивився у них, бо такого відчуття в тілі, в думках у мене не було раніше. Дивлячись на мене, вона заснула. Я спокійно видихнув і потягнувся за ковдрою, щоби накрити її. Вона така мила, коли спить. Така тендітна. Така красива...

Як можна бути настільки красивою зовні, і настільки холодною всередині?

Піддавшись пориву, я поцілував її у щоку, і сам здивувався від такої дії.

Це неправильно, Дейв. Ти втрачаєш хватку.

Я ще раз глянув на неї і змусив себе залишити її кімнату. 

Мене справді непокоїть її самопочуття. Я все-таки вирішив подзвонити її батькам і розповісти про те, що сталося. Вони відповіли мені, що через двадцять хвилин приїдуть. От і добре, вони подбають про неї.

А я замучений, і, як не дивно, щасливий, пішов у свою кімнату.

Це була найкраща екскурсія у моєму житті.