Читати книгу - "Коханці юстиції"

3

Не далі як за півроку після свого поселення в новому місці Юліус Ґродт відчув, що перестає давати раду з хазяйством. Фізичної сили йому було приділено більш ніж удосталь, і будування вежі він тягнув цілком справно, але догляд за худобою, птицею, грядками, приготування їжі та прибирання території вже ніяк не містилися в його робочій добі. Тоді-то в нього і з’явилася перша служниця. Відомо про неї тільки те, що мала невеличкий горбик, а водночас і вовчу пащу, й заячу губу. Дівчина, мабуть, працювала чесно й не лінувалася, тож Юліус Ґродт мав би бути з неї задоволений. Однак за деякий час він знову розвісив по роздоріжжях оголошення про те, що потребує служниці.

Щодо того, скількох загалом дівчат — з помітнішими й менш помітними вродженими вадами — він устиг покликати у служниці протягом одного-двох років, дискутовано різні версії. У найстриманіших стверджувалося про трьох, у найрадикальніших про десяток. Річ у тім, що громадську увагу не завжди було прикуто саме до життя відлюдника-шваба. Проте з певного часу кожне нове оголошення про вакансію служниці вже викликало у другобічан неясну тривогу і злі передчуття.

Сценарій був завжди один. Першу дівчину Юліус Ґродт убив після того, як вона, завагітнівши, відмовилася позбуватися плоду їхніх спонтанних любощів. У ті часи аборти каралися смертю, причому жахливою. Служниця сказала Ґродтові, що не зважиться на таке ніколи. Її відмову він вислухав із напускним спокоєм, хоча здавалося, ніби частини його лиця от-от засіпаються і розірвуться в різні боки. Щойно за день або два він казав їй узяти заступа, піти до однієї з віддалених прибудов (т. зв. комори) і почати копати в ній яму завдовжки з її зріст і завглибшки хоча б із два лікті.

На третій день він, згідно зі слідчими протоколами, «в тотій коморі забив єї до смерти желізним дишлем від кароци і поховав ув ямі, котру сама [вона] й виграбала, відтак землев притрусив і вернув си до покоя обїдати то шо вона зварила. Сей злий чин єму вдало си укрити».

В тотій коморі забив єї до смерти желізним дишлем від кароци.

Усі подальші вбивства у Ґродтовій посесії, що ставалися протягом цілих кільканадцяти місяців, за своїм перебігом від того найпершого нічим суттєвим не різнилися.

4

Здається, саме тепер час узяти до уваги спогади анонімного охоронця другобіцької Сороківки, що під час нічних чувань у в’язничному коридорі не марнував можливості вряди-годи перемовитися з натоді вже засудженим Юліусом Ґродтом. За короткий відносно період наглядач та його підопічний з різних причин порозумілись і ледь не здружилися. Завдяки цьому спогади Аноніма недвозначно відкривають деякі альтернативні ракурси всієї історії.

Передусім звертає на себе увагу дуже небанальна мотивація, що рухала Ґродтом у злочинах. Щоб її зрозуміти, слід хоча б умовно і поверхово прогалопувати його життєписом.

Зі свого дитинства він пам’ятав лише нестатки та знущання, а що був одинадцятим сином у довжелезному виводку вічно голодних братів і сестер, батько й мачуха без довгих вагань продали його в солдати першому-ліпшому вербувальникові. Гарматне м’ясо становило на той час чи не головну експортну статтю багатьох європейських провінцій, а надто ж тих, де селянські сини внаслідок природних генетичних особливостей виростали міцними й неотесаними.

Доля Юліуса Ґродта винятковою не була. Винятковим був сам Юліус Ґродт. Те, що хлопця насправді тягнуло до книжок та вченості і що в церковній школі він залюбки вивчився читати трьома мовами й робив це втричі швидше за священика, для батька виявилося радше додатковою причиною збутися його з дому подалі. Сам Юліус Ґродт не міг би сказати, чи був на той час повнолітнім. У кожному разі видатна статура, розмах плечей, ґренадерський зріст і всілякі інші кондиції дозволили йому з честю пройти всі кола в пеклі для новобранців і стати добрим вояком.

Останнє словосполучення проте відповідає правді лише в сенсі зовнішньому. Так, він був добрим солдатом, і його руки ніколи не втомлювалися колоти штиком чи закидати гранатами ворожі позиції. Але всі кампанії, в яких він брав участь, неминуче породжували в ньому майже нестерпні душевні страждання, що раз у раз виливалось у різноманітні психічні відхилення включно з істерією та видіннями. По завершенні ж Семирічної він запав у таку глибоченну прострацію (збавити від якої не могли навіть найпередовіші медичні процедури на зразок кровопускання чи зимних ванн), що командири, виявивши здоровий глузд і неочікуване милосердя, підписали йому рапорт на звільнення з одночасною виплатою багаторічного жолду.

Юліус Ґродт, попри очевидність факту, що вижив у стількох походах і боях, з якогось часу вважав себе вже не зовсім живим. Навіть трофейні книжки, які становили три чверті здобутого ним у битвах майна і з яких він потім уклав чималу бібліотеку, не так надихали, як розсіювали його. Обираючи Другобіч, він повірив назві й вирішив, що тут можуть селитися лише подібні йому не зовсім живі створіння. З великою прикрістю, щоб не сказати розчаруванням і роздратуванням, він побачив невдовзі, що й тут люди також кохаються й народжують нових людей. Друге було значно гірше від першого. Демона сексу, як він розумів, неможливо витравити з існування. Але нові народження, нове примноження життя? Для чого — для пізнішого його, життя, знищення? Цього допустити він не міг.

Своїх служниць він убивав, за його ж таки, радше метафоричними, словами, «при спробі втечі». Спробою були запліднення і вагітність, а втечею стало б народження. Ґродт надавав їм шанс увільнитись абортом, але жодна з них не прийняла його пропозиції. Цей серіал зі щоразу новим запрошенням щоразу нової служниці та щоразу новим викопуванням щоразу нової ями, здавалося, не скінчиться ніколи. Найправильніше було б уникати злягань і запліднень, тож Юліус Ґродт підбирав собі на службу дівчат лише найпотворніших, таких, що в жодному разі не мали б викликати сексуального потягу. Але демон сексу все одно перемагав, і жодна з них не відмовила хазяїнові в його домаганнях.

Однієї безсонної ночі він вирішив, що зупинити цей жах можна лиш одруженням. Він погодився примножувати життя. Це була капітуляція.

5

Майбутню дружину Юліусові Ґродту висватав місцевий шлюбний аґент на прізвисько Базилевс: це від нього бере початок однойменна матримоніальна фірма, послугами якої протягом наступних двох сторіч