Читати книгу - "Шлях королів. Хроніки Буресвітла"

Навряд чи таке могло трапитись: до того часу обоє містян мали би померти. Казали, що їм сильно дісталося. А крім того, там і досі нишпорили білошипники.

Лірін зайшов до будинку, але не став примушувати сина зробити те саме.

«А я би дозволив йому померти? — подумки запитав себе Каладін. — Може, навіть змахнув би тоді скальпелем, щоб пришвидшити процес?» Від самого свого прибуття Рошон був суцільною напастю, але чи давало це достатні підстави для вбивства?

Ні. Того, хто перерізав би ту артерію, не виправдаєш нічим. Але чому Каладін зобов’язаний рятувати його? Ненадання допомоги — не те ж, що вбивство. От не те та й годі…

Обмірковуючи батькові слова, він із дюжину разів прикидав так і сяк. І був шокований тим, що виявив. Він на повному серйозі дав би Рошону померти на операційному столі. Так було би краще для його родини й усього містечка.

Свого часу Каладінів батько висміював синове бажання податися на війну. І справді, тепер, коли той самостійно вирішив стати лікарем, колишні думки та вчинки здавались йому хлоп’яцтвом. Проте Лірін гадав, що Каладін не здатен на вбивство. «Сину, ти почуваєшся винним, навіть якщо ненароком наступиш на крєм’ячка, — сказав якось він. — А увігнати списа в живу людину тобі буде й поготів не так легко, як ти, здається, гадаєш».

Але батько помилявся. Це стало приголомшливим, жахаючим одкровенням. Адже йшлося не про пустопорожні мрії чи героїчні сни наяву. Ця ситуація була реальна.

У ту мить Каладін усвідомив, що зміг би вбити, якби постала така необхідність. Деяких людей — як-от гангренозного пальця або вщент розтрощену ногу — треба просто ампутувати.

42

Жебраки та шинкарки

«Вони — наче великобуря, що налітає регулярно й водночас завжди неочікувано». — Їхня поява двічі описується словом «Руйнація». Див. с. 57, 59 та 64 «Оповідок при світлі коминка».

— Я впоралась із завданням, — заявила Шаллан.

Джасна відірвалася від дослідження. Виявляючи тій незвичну повагу, вона відклала вбік свої книги та сіла спиною до Завіси й обличчям до підопічної.

— Рада чути.

— Строго кажучи, ваші вчинки законні та виправдані, — мовила дівчина. — Проте грубо аморальні й неетичні.

— То моральність і законність — різні речі?

— Майже всі філософські вчення погоджуються з цим розмежуванням.

— А що думаєш ти?

Шаллан затнулася.

— Так. Можна діяти морально, порушуючи закон, і чинити аморально, дотримуючись його.

— Але ти також сказала, що скоєне мною — «виправдане», проте «неетичне». Встановлення відмінності між першим і другим видається ще важчою справою.

— Виправданню може підлягати лише дія як така, — пояснила Шаллан. — Просто щось зроблене — безвідносно до намірів виконавця. І вбивство чотирьох людей як самозахист — виправдане.

— Проте аморальне?

— Моральність, Джасно, стосується вашого наміру, а також ширшого контексту ситуації. Шукати, кого б це вбити, — неетично, чим би все зрештою не закінчилося.

Принцеса постукала нігтем по стільниці. Її руку обтягувала рукавичка, з-під якої випиналися самоцвіти несправного фабріала. Минуло два тижні. Звичайно ж, вона вже виявила, що той не працює. Але як могла сприймати це так спокійно?

А якщо вона намагалася його потай полагодити? Можливо, побоювалась втрати політичного впливу в разі розголошення факту поломки? Чи все ж збагнула, що її Душезаклинач підмінили? А чи могло бути так, що, хоч як це не малоймовірно, Джасна просто не пробувала ним користуватися? Мине зовсім небагато часу, і Шаллан доведеться залишити Харбрант. Але якщо вона поїде раніше, ніж принцеса виявить підміну, постане небезпека того, що наставниця вирішить перевірити пристрій лише після зникнення підопічної, і тоді підозра віддразу ж паде на неї. Тривожне очікування доводило дівчину до нестями.

Зрештою Джасна кивнула й повернулася до перерваного дослідження.

— Вам нічого сказати? — запитала Шаллан. — Я ж бо щойно звинуватила вас у вбивстві.

— Ні, — відповіла наставниця. — Вбивство — юридичне поняття. А ти лише сказала, що я вчинила неетично.

— Підозрюю, ви гадаєте, ніби я помиляюсь?

— Так і є, — промовила принцеса. — Але я припускаю, що ти віриш у свої слова, оскільки підвела під них раціональне підґрунтя. Я проглянула твій конспект і гадаю, що ти розібралася в різних філософських системах. У деяких випадках твоя інтерпретація їхніх постулатів, як на мене, свідчить про неабияку проникливість. Ти добре засвоїла урок.

Джасна розгорнула книгу.

— То на цьому й усе?

— Звісно, ні, — відповіла наставниця. — У подальшому ми поглибимо твої знання з філософії. Але наразі я вдоволена тим, що ти ґрунтовно засвоїла ази цієї дисципліни.

— Але я все-таки вирішила, що ви вчинили недобре. А також і досі гадаю, що існує певна абсолютна Істина.

— Так, — відказала Джасна, — і над цим висновком ти билася два тижні, — вона підвела очі від книжки й зустрілася поглядом із Шаллан. — Він дався тобі нелегко, еге ж?

— Так, нелегко.

— І ти все ще не зовсім упевнена, так?

— Трохи є.

— Цього достатньо, — наставниця ледь примружила очі, а на її вустах проступила втішна усмішка. — Якщо це допоможе приборкати твої почуття, дитино, спробуй збагнути, що я намагалася зробити добро. Інколи я замислююся, чи не могла б досягнути більшого своїм Душезаклиначем, — вона знову занурилася в книгу. — Маєш вільний час до кінця дня.

Шаллан закліпала очима.

— Що?

— Вільний час, — повторила Джасна. — Можеш іти. І робити, що заманеться. Підозрюю, ти проведеш його, малюючи жебраків і шинкарок, але це вже твоя справа. Уперед!

— Так, Ваша Світлосте! Дякую.

Та лише махнула рукою — мовляв, іди вже, — і Шаллан, ухопивши папку з малюнками, поспішила геть із ніші. У неї не було вільного часу з того самого дня, відколи вона самовільно вибралася в сади на етюди. Тоді принцеса м’яко дорікнула їй за це: вона ж бо залишила її вдома відпочивати, а не вештатися хтозна-де з альбомом у руках.

Шаллан нетерпляче чекала, доки ліфтери-паршмени опустять кліть на перший ярус Завіси, а тоді швидко пірнула у схожий на печеру центральний коридор. Потому довгенько йшла ним, доки не добулася до гостьових апартаментів, кивнувши мажордомам, які відбували там службу. Напівохоронці-напівконсьєржі, вони наглядали за тим, хто йде та хто приходить.

Скориставшись своїм масивним