Читати книгу - "Вiйна Калiбана, Джеймс С. А. Корі"

Він був укритий слизом, і Голден не наважився забрати його на

«Смугач». Поглинувши кілька радів, він поцупив оонівський

скафандр із однієї з комірчин і перевдягнувся. Такий самий був

на Ларсоні. Щойно повернувшись на «Смугач», Голден надіслав

на корабель Саузера коди віддаленого доступу. Він уже майже

дістався «Росинанта», коли «Кінг» зник у кулі білого вогню.

Розділ п’ятдесятий. Боббі

–Капітан щойно полетів, — повідомив Еймос, коли

повернувся до майстерні.

Боббі висіла за пів метра над палубою, оточена вузьким

кільцем смертоносної техніки. Позаду лежав її вичищений

і переоснащений розвідкостюм — дуло недавно встановленого

кулемета поблискувало в отворі на правій руці. Ліворуч висів

щойно зібраний автоматичний дробовик, з яким у Еймоса були

теплі стосунки. Решту кільця становили пістолети, гранати, бойовий ніж і магазини для різної зброї. Боббі востаннє

перебрала все подумки й вирішила: зробила все, що в її силах.

— Думає, що, мабуть, не повернеться, — продовжив Еймос, а тоді нагнувся і вхопив дробовик. Оглянувши його критичним

поглядом, механік схвально кивнув у її бік.

— Коли йдеш у бій і знаєш, що не повернешся, це прояснює

тобі думки, — сказала Боббі.

Вона простягнулася, вхопила броню і затягнула себе

всередину. Це нелегко зробити за мікрогравітації. Довелося

викручуватися і трястися, щоб опустити ноги в костюм, перш

ніж вона могла почати замикати груди. Боббі помітила, як

Еймос із дурнуватою посмішкою спостерігає за нею.

— Серйозно? Зараз? — обурилася Боббі. — Ось ти кажеш, як

твій капітан летить назустріч вірній смерті, аж раптом на думці

тільки «О, цицьки!».

Еймос так само усміхався, нітрошки не тверезіючи.

— Комбез не лишає багато для уяви. То й усе.

Боббі закотила очі.

— Повір мені, якби я могла одягнути товстий светр під

повністю зчленований, механізований бойовий костюм, я б усе

одно цього не робила. Бо це тупо.

Вона натиснула кнопку, що закриває костюм, і броня

обгорнула її, наче друга шкіра. Опустила шолом і заговорила

з Еймосом через зовнішні динаміки, знаючи, що звучить, як

робот, а не людина.

— Облиш дитячі забавки, — прогуркотіла вона, і слова луною

рознеслися по кімнаті.

Еймос мимоволі відступив назад.

— Капітан не єдиний, хто ризикує не повернутися.

Боббі залізла в ліфт і дала йому підняти себе аж до командної

палуби. Авасарала сиділа, пристібнута до крісла за вузлом

зв’язку. Наомі займала звичне місце Голдена за тактичним

екраном. Алекс уже мав бути у кабіні пілота. Боббі підняла візор, щоб заговорити нормальним голосом.

— Можемо летіти? — спитала Авасаралу.

Стара кивнула й підняла долоню, показуючи «зачекай», поки

говорила з кимось по мікрофону на навушниках.

— Марсіяни вже висадили чоту, — відповіла вона, відсуваючи

мікрофон від обличчя. — Але їм наказали виставити оточення

й закоркувати базу, поки хтось вищий у харчовому ланцюжку не

вирішить, що робити.

— Вони ж не збираються... — почала Боббі, але Авасарала

урвала її зневажливим помахом руки.

— Хрін їм. Це я вища в харчовому ланцюжку, і я вже вирішила, що ту скотобійню ми зрівняємо з землею, щойно ви злетите

з поверхні. Я хотіла дати вам час забрати дітей, тому вони ще

думають, ніби я це обговорюю.

Боббі кивнула до Авасарали кулаком. У піхоті розвідників

навчають

використовувати

поясанську

мову

жестів,

перебуваючи в бойовій броні. Але її рух, схоже, лише

спантеличив Авасаралу, яка відповіла:

— Тому годі бавитися рукою і йди забери тих бісових дітей.

Боббі попрямувала назад до ліфта, дорогою під’єднуючись до

головного каналу корабля.

— Еймосе, Праксе, чекатиму вас через п’ять хвилин біля

шлюзу, одягнених і готових летіти. Алексе, саджай нас на сушу

через десять.

— Прийнято, — відповів Алекс. — Вдалого полювання, солдатко.

Цікаво, чи стануть вони з часом друзями? Це міркування її

бентежило.

Коли вона прийшла, Еймос чекав біля шлюзу. На ньому була

легка броня марсіянського виробництва,