Читати книгу - "Безстрашність, Вікторія Хорошилова"

— Так, Ізабелло.

— Скажіть, а як же завтрашній захід для хлопчиків?

— Не переживай, все буде. А поки їх не буде ми поспілкуємося з дівчатками і молодшими. Сьогодні для них уже й так достатньо стресу, завтра будемо облаштовуватися тимчасово, поки триває ремонт. Потім будуть жити на другому поверсі.

— Якщо щось потрібно, телефонуйте.

— Добре. Спасибі тобі, дівчинко.

Увечері у нас збиралися друзі.

— Щось не багато вас сьогодні, — сказала хлопцям.

— Антоне, на побачення пішов, — сказав Альфред — схуд трохи, одразу став більш упевненим у собі. Решта або ще на роботі, або додому до родин поїхали.

— Загалом тут холостяки зібралися, — сказав Ріхард.

Хлопці показали мені тортик. Альфред повів їх на дах, а я пішла робити чай. Залила великий чайничок із заваркою і взяла чашки і блюдця, ложки потягла на дах. Хлопці вже сиділи на одному дивані. Йшла я босоніж, хлопці мене відразу не почули. А Майкл тим часом розповідав:

— Я думав, посивію сьогодні просто там на місці. Ми колись спустилися з хлопцями до підвалу дитячого будинку, а там тіла дітей від немовлят і років так до 12 чи 13. І що найстрашніше — всі порізані, немов м'ясник із ними працював. Ці виродки продавали їхні органи.

У мене випала таця з рук, я сама ледь стояла на ногах після почутого. Хлопці підскочили з дивана. Альфред швидко кинувся до мене, підхопив на руки, після цього моя свідомість послала все під три чорти і покинула мене.

— Ізо, — Альфред покликав мене, — рідна прокинься.

Він притиснув до себе і поніс на диван. Постарався привести до тями.

— Та не тряси ти її, — шикнув на нього Майкл. — Нехай полежить і прийде до тями. Краще поки прибрати осколки і знайти їй заспокійливого.

На дах вийшов Нейтан.

— Що за гуркіт? Що сталося? — запитав, побачив чайник і чашки на підлозі.

— Іза зомліла.

— Чи не вжели ви вирішили дитиною до весілля обзавестися? — з усмішкою запитав чоловік.

— Якби, — сумно сказав Альфред, — вона просто почула розповідь Майкла про роботу. Заспокійливе і нашатир є?

— У лікаря запитай, Антошці викликали.

— А з малим що?

— Температура.

Лікарка, вислухавши, через що я зомліла, тільки похитала головою і допомогла мені прокинутися. Одразу дала води з краплями заспокійливого і залишила маленький флакончик Альфреду з дозуванням та інструкцією.

— Постарайтеся надалі про таке не говорити в присутності ніжних жіночих вушок. Тут у того, хто звик до всяких страхіть, волосся дибки стане, а тут молоденька дівчинка.

Чай пішли пити на кухню. Хлопці на даху самі прибрали.

— То що жодних усиновлень не було?

— Ти звідки знаєш?

Розповіла, як дісталася до дитячого будинку для дівчаток і дошкільнят, поспілкувалася з їхнім директором і як потім виявила дитину в машині. Як потім спілкувалася з королем і як ми повернулися в дитячий будинок, а потім перевезли дітей в інший дитячий будинок.

— Зашибись, Ізо, ось як у тебе виходить? — запитав Майкл.

— Що саме?

— Знаходити таке! То завод купити і на ньому знайти незаконну торгівлю кораблями. Побачити стрільця і не дати вбити короля, то хакерів зловити на своєму ж заводі. То в лікарні розкрити торгівлю органами. Тепер подбати про два дитячі будинки. В одному дати стусана будівельникам, що вони тепер працюють у дві зміни.

— Взагалі-то я найняла інших і заплатила їм за роботу у дві зміни. А попередніх король декуди послав, — сказала з усмішкою, — далеко послав, в'язницю ремонтувати власним коштом.

— Ну ось я про це. Як у тебе так виходить?

Потиснула плечима.

— Думаю, у неї просто є чуйка.

— Ага, на неприємності в неї чуйка. Так це твій позашляховик був?

— Так, ось він його і вибирав, — вказала на коханого.

— Помітно. Ніколи б не подумав, що ти в тій машині. А де та маленька срібляста машинка?

— На металобрухт здали, після аварії.

— Аварії? А мені казали, ти добре іспити склала, — сказав здивовано Ріхард.

— Так вона підлаштована була, в мене врізалися на світлофорі.

Альфред переказав, що було і як у мене врізалися, хлопці тільки головами похитали.

— Ти просто притягуєш неприємності, — сказав Майкл.

— Я з тобою не погоджуся, — сказав Рід, який досі мовчав, — вона вміє знаходити тих, кому потрібна допомога. Будь то завод чи дитячий будинок.

Наступного дня вирішила навідатися до дитячого будинку, щоб дізнатися, як справи в дітей, що вчора привезли. Директор побачивши мене пропонує:

— Може крапельок заспокійливих?