Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Дата Туташхіа, Мзечабук (Чабуа) Іраклійович Аміреджібі 📚 - Українською

Читати книгу - "Дата Туташхіа, Мзечабук (Чабуа) Іраклійович Аміреджібі"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Дата Туташхіа" автора Мзечабук (Чабуа) Іраклійович Аміреджібі. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 224 225 226 ... 238
Перейти на сторінку:
й пішов.

Минуло місяців три-чотири. Якось раз стоїмо ми поруч на риштованні, стелю розмальовуємо. Дзоба веселий, співає. Я його й питаю, так ніби між іншим: як це вийшло, що ти його не вколошкав? А він:

— Такого чоловіка вбивати не можна!

— Навіщо ж стріляв?

Він довго мовчав. Не знаю, що там у нього в голові крутилося. Потім умочив щітку в фарбу, струснув і сказав:

— Не вистрілити теж не міг!

Але бажання співати пропало в нього. Аж до вечора й слова не промовив.

Через тиждень ми знову сиділи в духані. Був такий Вано сололацький, на прізвисько Махорка. Він підсів до нас і попросив Дзобу позичити йому револьвера на кілька днів. Дзоба відмовив, ні, каже, в мене нічого немає із зброї. Махорка не повірив, та що вдієш — устав і одійшов. Правду кажучи, я тоді подумав, що Дзоба просто віднаджує Махорку. Виявляється, ні. Вій прожив ще двадцять п’ять років, ми, як були, так і лишилися нерозлучні, але більше жодного разу я не бачив у нього зброї й не чув, щоб хтось бачив.

Ніколи більше при ньому зброї не було.

Граф Сегеді

На початку серпня Дата Туташхіа піднявся вгору по Інгурі, прийшов у Сванетію й на три дні зупинився в Мулахі у братів Гуджеджіані. На світанку четвертого дня він знову вирушив у дорогу, переночував на самісінькому перевалі і, спустившись у Балкарію, обійшов верхів’я Баксану й прилеглі міжгір’я — шукав побратима, абрага Біляля Занкші. Родичі Біляля дали Туташхіа за проводиря молодшого двоюрідного брата Біляля, і він, провівши Туташхіа через Чегемську ущелину, привів його до старшого брата. Абраги переговорили наодинці, і Біляль разом з молодшим братом спустився вниз по Чегему, а через три дні привів Даті жеребця, якого ще навесні вкрав у стайні Мухамеда Гуте й надійно заховав у ліскенських лісах.

Туташхіа багато чув про стать і славу того жеребця, але такого побачити не сподівався. Кінь вразив його, аж коліна затремтіли. Він скочив на необ’їждженого жеребця, і гасав, і крутив його, і себе вимотував, поки сам не вибився з сил і жеребця не вгамував.

Біляль був у тому щасливому віці, коли кінь, вершник, зброя й куля, з неї випущена, здаються єдиним творінням божим. Коли він побачив уславленого сивочубого абрага, що ніби злився з благородним конем, від захоплення й гордості в нього сльози підступили до горла. А коли Туташхіа зіскочив з коня, Біляль сказав старшому побратимові, що аж сяяв від збудження:

— На цьому жеребці тільки ти на всьому білому світі й гідний сидіти, клянуся аллахом, Дато!

Вони увійшли в саклю, попоїли хампали з часником у сметані й лягли відпочити.

— Не подумай, що я слабодухий,— сказав Біляль, і в його голосі зазвучала шанобливість.— У нашому побратимстві я — молодший, і коли чогось не розумію, можу спитати. Чоловік, якому ти ведеш цього жеребця, твій ворог. Поки він не з’явився у ваших краях, скільки років за тобою ганялися, а все марно — ти ходив як хотів. А цей на кожному кроці тобі смерть готує, і він дістане на подарунок двадцятитисячного жеребця. За віщо ж?

Туташхіа не знав балкарської мови, але Біляль, грузин по матері, трохи вмів розмовляти по-грузинському, і побратими розуміли один одного. Закони лицарства й побратимства диктують стриманість у розпитуванні,, та коли вже запитання Поставлено, слід знайти шлях для відповіді. Туташхіа довго шукав слова, щоб прокласти цей шлях, і, трохи подумавши, відповів:

— Чоловік, про якого ти кажеш, не ворог мені. В цьому житті кожен робить своє діло, Білялю. Таких, хто робить своє діло, а воно виявляється корисним для всіх,— на цьому світі поки що мало. Зате тих, хто робить своє діло, а воно приносить усім зло,— такими людьми світ захряс. То що ж, усіх поганих людей мати за своїх ворогів?

— Справедливі твої слова, клянуся аллахом.

— Бути шляхетною людиною й справжнім абрагом — це аж ніяк не означає, що за тобою ганяються, а ти втікаєш. Навпаки, шляхетна людина сама мусить бути переслідувачем; Вона переслідує зло, яке чинять погані люди, і перетворює те зло на добро. Коли не так, то який сенс у наших втечах, у спритності ховатися й зникати?

— Твоїми вустами Магометова мудрість говорить, валлагі-білагі![47]

— Магометів час був інший, Білялю-брате. Ні Магометові, ні Христу не треба було говорити про це. Це говорить наш час і наше життя.— Туташхіа подумав і вів далі: — Якщо ти поклав собі з тьми-тьмущої поганих справ хоч одну перетворити на добру, тоді поганих людей ти вже не можеш вважати за своїх ворогів, і я тобі скажу чому. Поганих людей — майже весь світ. Якщо їх мати за своїх ворогів, тоді по один бік лишишся ти сам-один, а по Другий вони — всі разом. І вони тебе здолають. Це — одно. А ось друге: почнеш ти битися з поганою людиною, нехай здолаєш ти таких поганих з десяток, та наше життя, як квочка, виплоджує поганих людей,— дивишся, замість твого десятка он уже цілі виводки всілякої погані розбрелися. І вийде, що ти збільшив зла, а не зменшив. І ще я хочу тобі сказати: за яку б ти справу не брався, якщо не підеш до неї з любов’ю в душі,— ти з нею не впораєшся. Раз ти вирішив, що ця людина твій ворог, ти її зненавидів, а щоб зло, яке вона вчинила, перетворити на добро, в цій справі ненависть тобі — не товариш і не порадник. Тому ти й не повинен у поганій людині бачити ворога. Нехай вона має тебе за ворога і б’ється з тобою, нехай вона гонитель, а ти гнаний,— тоді люди стануть на твій бік. Ні ворогом, ні другом поганої людини не вважай. Ти повинен бачити шкоду, що йде від неї, зло, яке вона чинить,— а більше нічого. Ось ту шкоду і те зло ти й повинен переслідувати, щоб перетворити їх на добро. А люди побачать, що добре перемогло зле, і почнуть наслідувати тебе, самі стануть кращі, ніж були, більше їх стане, таких людей, і тоді поганим справам і думкам дедалі важче буде знаходити собі місце. Це обов’язок усіх людей і обов’язок абрага. Ось так.

— Святі слова, клянуся аллахом!— вигукнув Біляль і знову став дуже пильно слухати.

— Ти мисливець і ходиш на турів, бо знаєш їхні

1 ... 224 225 226 ... 238
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дата Туташхіа, Мзечабук (Чабуа) Іраклійович Аміреджібі», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Дата Туташхіа, Мзечабук (Чабуа) Іраклійович Аміреджібі» жанру - 💙 Сучасна проза:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Дата Туташхіа, Мзечабук (Чабуа) Іраклійович Аміреджібі"