Читати книгу - "Весняна казка, Еммі Берн"

Вже пів години я стою перед дзеркалом та розглядаю себе , на мені красива піжама та дуже сексуальна білизна. Купила одного разу , а вдягнула тільки тепер. Поправляю волосся , посміхаюсь собі у відображення та йду на кухню . Скоро мають привезти вечерю , Марк захотів сьогодні зробити романтичний вечір . А можливо йому просто омлет не сподобався , залишаю ці думки на потім , та усміхнена підходжу до свого нареченого.

— Ти дуже красива - Марк цілує мене в губи , а у мене дихання переривається . Він зараз такий пристрасний та бажаний , особливо коли вдягнений в домашній одяг.  

Марк підіймає та садить мене на стіл, розсунувши мої ніжки він підходить у притул , я відчуваю його збудження. В очах полум'я яке передається мені , я також вся палаю , але страх зупиняє мене. Та дякувати богам , він цього не помітив , адже у квартиру хтось подзвонив .

— Це кур'єр, піду відчиню - Марк допомагає мені зсісти , а сам йде відчиняти двері.

— Коханий , я так скучила - голос Лізи я впізнала одразу ж , а от її слова трохи із затримкою до мене доходили .

— Що ти тут робиш? І який я тобі коханий? - Марк злий , я чую по його голосі .

Швидко йду до них , я повинна побачити своїми очами , що між ними нічого не відбувається, що це просто дурний жарт Лізи.

— Марк ? - звертаю на себе їхню увагу , переможна посмішка на обличчі Лізи мене страшенно злить , і те що Марк не вказав їй ще на двері .

— Що таке сонечко , вистава закінчилась тепер тобі не потрібно грати роль нареченої - її слова боляче мене ранять , а ще болючіше від мовчання самого Марка. Я не розумію що тут відбувається.

— Я не грала ніяку роль . Ми з Марком кохаємо одне одного , і тобі тут не раді. Я права любий? - я доклала всіх зусиль, щоб мій голос звучав впевнено .

— Ліз тобі пора . - бачу як її лице міняється , їй це явно не подобається.

— Тобто так Марк? А знаєш мені вже все одно , дам тобі останню пораду як дівчина дівчині.  У день коли він представив тебе в  якості своєї нареченої ми ще були разом , і тільки у вечері остаточно розійшлися - від її слів я трохи впадаю у шок , тобто мене просто використали, щоб позлити ?

Ліза йде залишивши нас на одинці , якщо чесно я також хочу втекти звідси куди подалі. На очах були сльози , мені зараз дуже боляче.

— Марі , послухай мене прошу - його голос ранить мене ще сильніше , він такий рідний і від цього ще болючіше.

— Вона сказала правду ? - мені важко стримуватись  , перші сльозинки вже покотились по щоках .

— Не плач прошу . Я кохаю тебе чуєш. Давай просто ти мене вислухаєш? - я переводжу на нього погляд , бачу по очах що йому зараз страшно , але чому?

— Давай - бабуся просила завжди говорити , тому прислухаюсь до її поради .

— Кохана, я почну спочатку ти тільки прошу вислухай мене добре? - Марк стає переді мною , моїх сил вистачає тільки кивнути у знак згоди.

— Давай присядемо ? - він акуратно бере мене за руку , та веде до дивану .

— Маленька моя , все що я зараз тобі скажу це правда . Я з Лізою пробували зустрічатися, тільки між нами нічого не було. Моя мама не давала мені проходу , всі розмови зводились до того, щоб ми з нею сходили на побачення . Але я пішов туди тільки , щоб їй у очі сказати що між нами нічого не буде  . Тільки я не зміг , вона одразу ж почала плакати , говорити як мене страшенно любить і що точно помре якщо я її зараз покину.  Ну ми сходили тільки на два побачення,  і після того я почув як вона сміється з мене , що я під її каблуком.  Та що мною дуже легко маніпулювати, тому скоро вона стане багатою дружиною . І це я почув у день нашого знайомства, тому по суті так вона права ми фактично тоді були парою - я повірила його словам , поки він розказував свою історію, я не зводила погляду з його очей.  Моя серце нарешті заспокоїлось , між ними нічого не було , він кохає тільки мене . Права була бабуся , все-таки потрібно одразу ж розмовляти, та нікого не слухати . Впевнена Ліза зараз думає , що змогла нас посварити , але вірю Марку .

— Потрібно мені було одразу ж все розповісти. Надіюсь у тебе більше не має секретів ? - Марк відходить на крок назад, а я вся напружуюсь .

— Є один , але я вже цілий день хочу його розказати - надіюсь це не щось погане , а то я точно свідомість зараз втрачу .

— Кажи - мій голос наповнений страхом , а Марк тільки загадково посміхається . Тільки його реакція мені не зрозуміла , що відбувається?

— Кохана , знаю ми з тобою доволі мало разом . Та цього мені вистачило, щоб закохатись у тебе на все життя . Ти прекрасна , чарівна з добрим великим серцем.  Я щасливий бути поряд з тобою і хочу запитати тебе ще раз , без усіляких умов та договорів . Ти станеш моєю дружиною ? Розділиш зі мною старість кохана ? - серце здається не б'ється зараз , мені тільки що зробили пропозицію?

З очей ллються сльози , мені хочеться кричати від радості і я себе не зупиняю . Я підстрибую з дивану , закриваючи рот рукою кричу від щастя , та підбігаю з обіймами до Марка . По його шокованому обличчю він уявляв трішки іншу реакцію, але я така яка я є.

— Надіюсь це означає так ? - ошелешено запитує тепер по справжньому мій наречений .

— Так , звісно так Марк . Я кохаю тебе - я плачу від щастя , поки мій коханий одягає мені на пальчик іншу обручку , яка тепер буде символізувати наше кохання .

— Я також тебе кохаю , дуже сильно кохаю Міро - він цілує мене в губи, від чого я забуваю як дихати.

Поцілунок стає все відвертішим , коли язик Марка проникає у мій рот . Усе в середині спалахує полум'ям бажання, і воно набагато сильніше ніж до цього. У голові зникають всі думки , є тільки ми .  Марк знімає мою кофту і я розумію до чого все йде . Та нас знову перебиває дзвінок в двері , ми починаємо сміятись .

— І хто піде? - крізь сміх запитую

— Давай на камінь , ножиці папір . Хто програє той і йде - мій сміх стає все голоснішим , я киваю на в знак згоди і ми починаємо гру. Звичайно переміг Марк, тому двері пішла відчиняти я .