Читати книгу - "Весняна казка, Еммі Берн"

Це був кур'єр, він вручив мені пакети та швидко пішов . З них так смачно пахло, що мій живіт одразу ж забурчав , нагадуючи що я сьогодні тільки снідала . Тому ми одразу ж накрили на стіл, у нас все так злагоджено виходить , ніби це наш не перший вечір, а сотий . Вечеря була просто чудовою , я не пам'ятаю коли в останнє я так багато їла . Прибравши все ми пішли у спальню, нашу спальню  , мені досі в це важко віриться .

— Сьогодні був насичений день - не приховую своєї радості та посмішки .

— А буде ще прекрасніша ніч - його тихий тон , викликав ураган мурашок по моєму тілі , я ж розумію на що він натякає .

Марк підходить до мене впритул та одразу ж знімає з мене футболку . Його темний погляд на моєму бюстгальтері який майже нічого не прикриває , розпалює мене все більше. Кожна частинка мого тіла просить про продовження , Марк ніби читає мої думки тому що швидко цілує мене в губи . Я знову відлітаю з реальності , ми переміщаємося на ліжко, попутно роздягаючись. Його поцілунки спускаються до моєї шиї , від чого я не можу стримати свій стогін. Та коли Марк починає спускатись з поцілунками все нижче , ми знову чуємо дзвінок у двері. Та це просто знущання якесь , що за день сьогодні?

— Нас немає ? - хрипким голосом промовляє Марк , а я від цього мало оргазм не получила . Згідно киваю та посміхаючись сама тягнусь до поцілунку.

Та дзвінок у двері не припиняється ні на секунду, злість швидко заміняє збудження .

— Це не можливо , потрібно відкрити - мій злий тон сильно смішить Марка , а моя злість від того росте ще більше. Якщо це знову Ліза, то я не стримуюсь, і висловлю все що про неї думаю.  

— Ти така мила зараз - він посміхається , а дзвінок вже пищить , його хтось зажав і тримає .

— Я сам подивлюсь - Марк підморгує мені та йде , а моя цікавість бере гору , я швидко вдягаюсь та йду за ним.

Двері відчиняються і за ними стоїть якась бабуся. На вигляд вона була дуже сильно злою , а я не могла зрозуміти чому вона сюди прийшла.

— Це довго буде продовжуватись ? Ви совість маєте? - кричить на нас , а ми тільки здивовано переглядаємося.

— Що продовжуватись ? - ошелешено запитує Марк .

— ОСЬ ЦЕ - бабуся розвертається і йде геть , а у нас появляється ще більше питань .

— Що це було? - мого здивування не приховати , воно відчувається у кожному слові .

— Не знаю кохана , але знаю одне більше я їх не відкрию , поки не закінчу те що ми почали - його хитра посмішка викликає у мене мурашки .

Я намагалась трохи вас розвеселити , тому надіюсь мені вдалось викликати у вас посмішку) Бажаю вам добра та мирного неба )