Книги Українською Мовою » 💙 Сучасний любовний роман » Наречена мого брата, Ярл Конг 📚 - Українською

Читати книгу - "Наречена мого брата, Ярл Конг"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Наречена мого брата" автора Ярл Конг. Жанр книги: 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 22 23 24 ... 79
Перейти на сторінку:
Розділ 22

- Привіт, кохана, - Артур явно на мене очікував, оскільки варто відкрити двері до квартири, як наречений тут як тут та зустрічає мене пристрасним поцілунком у губи. Ніби все гаразд, нічого не сталося й він на мене не злиться. - Не роздягайся. Зараз з'їздимо з тобою в одне місце.

- Куди це? - Я не можу прочитати настрій чоловіка. Ніби то все добре, він на мене не злиться, але водночас відчувається якась каверза у його поведінці. Ну, аж занадто адекватно Артур реагує на мою витівку втекти від охоронця, а потім поїхати чорт знає куди. Тим паче після випадку з тим таємним повідомленням.

- Сюрприз, - на обличчі нареченого усмішка, яку я теж не можу вірно трактувати. Загадка. - Пішли. 

Артур наполегливий у своїх діях, тож хапає мене за руку, спочатку виводить з квартири, потім з будинку, а вже надалі садовить у свою машину.

- Артур, послухай..., - наважуюся перша зачепити тему, яка хвилює нас обох, просто наречений вдає, що нічого страшного не трапилося, а у мене вже нерви не витримують. Видовище з тією психіатричною лікарнею, тією жіночкою та дівчатами у балахонах не минули повз, закарбувавшись у моїй пам'яті й досі викликаючи мурашки по шкірі. Полохлива картина.

- Ні, люба, це ти послухай, - та мою невпевнену змогу розпочати діалог Артур тут же перерізав на корені, відсікаючи можливість якось виправдатися за скоєне, - я хочу перед тобою вибачитися. Я був не правий.

- Ти за той випадок з телефоном? - Ну що ж, якщо розпочали, то варто добитися правди. Мене розпирає від цікавості, чому наречений так різко вчинив, витягнувши мою сім-карту з мого гаджета. Невже про щось здогадувався? Чи, навпаки, не розумів що твориться, тому і так дико вчинив?

- Ні, за те, що приставив до тебе охоронців.

- Ааа, - не те що я хотіла, але на безриб'я і рак як то говориться гарна знахідка.

- Я не хотів тебе таким чином образити, чи то показати, що я тобі не довіряю. Ні.

- Так, ти вже говорив мені на рахунок цього, - тут же згадую розмову з Артуром, після того, як побачила в університеті свого нового охоронця. - Але ти мені не повідомив навіщо це потрібно. Задля чого вся ця охорона, Артуре? Щось сталося? Ти можеш мені нарешті сказати?

- Не сталося, поки ні, - це уточнення якось не додає оптимізму, вже який раз за сьогодні напружуюся всім тілом. Напевно, це найгірший день для моїх нервів. Як почалося все з-поза ранку з тим Віталієм, так і досі не закінчується. Негатив за негативом, оптимізму... Взагалі немає. Хіба тільки те, що ми наразі з нареченим адекватно спілкуємося. Без криків та скандалів. Я очікувала на куди бурхливішу реакцію Артура на мою втечу з навчального закладу.

- Поки ні? Тобто може статися, так? Я правильно розумію? - Чомусь я думала, що ми нічого не приховуємо один від одного. Ділимося всіма новинами. Секретами. Виходить мені так тільки здавалося?

- Не станеться, я обіцяю. Я все вирішу. Ти мені віриш? Ніхто й ніщо тебе не образить. Повір, я цього не допущу.

- Добре, я тобі вірю, - варто по факту дивитися на дії й слова Артура. А якщо відштовхуватися від фактів, то він ніколи й нікому не дав мене в образу. Завжди захищав. Оберігав. Піклувався. Тоді чому я маю йому не вірити та ставити слова нареченого під сумнів?

- А ти звичайно хвацько так позбавила двох людей за два дні роботи. Я б ніколи не очікував такого від такої маленької, тендітної дівчинки, - весело зауважив коханий, чим дещо дезорієнтував мене. Я тільки-тільки знайшла певну гармонію після запевнення Артура, що все буде добре, як тут знову випливає щось цікаве. І не факт що приємне. Навіть попри усмішку нареченого.

- Ти про кого? - Мізки зовсім не працюють, на сьогодні вони цілком і повністю відімкнулися від реальності та пішли собі відпочивати на бокову.

- Про Ральфа і Віталіка. Не пройшли тест на охоронців. Ні один, ні інший.

Ааа, ось про що торочить Артур. Про двох амбалів, котрі ходили мені по п'ятах.

- Завтра очікувати третього на співбесіду? - Не без задоволення поставила питання, бо хоч і було образливо за цих двох, особливо за Ральфа, що вони позбавилися роботи, але водночас я втерла їм носа і показала Артуру, що я з характером. Керувати мною як лялькою не вийде. І контролювати кожен мій крок теж не варіант.

- Ні, вистачить псувати людям нерви, - наречений підморгнув мені, натякаючи на те, хто саме псує людям нерви, - ми розв'яжемо питання твоєї безпеки іншим способом.

- Яким це? - Я з хати не буду виходити, чи що? Буду цілодобово заперта у квартирі, поки загроза життю не мине?

- Вилучимо цю небезпеку. Напряму.

Я не стала залізати в хащі, не стала питати, як саме Артур збирається це зробити, та і навряд чи наречений відповів би на це питання. Натомість під кінець дня я нарешті отримала позитивні емоції. Вони розпочалися після фрази коханого "ти давно про це мріяла"...

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 22 23 24 ... 79
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Наречена мого брата, Ярл Конг», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Наречена мого брата, Ярл Конг"