Читати книгу - "Дофаміновий капкан, Марина Тітова"

Але все добре. Він говорить, що обожнює мене і що у мене ідеальна фігура, що він шаленіє, обіймаючи мене, бо я така тонка, крихка, тендітна. Однак сказав, що з моїм зростом ваги треба трохи дібрати, тому буде підгодовувати мене.

Такими приємнощами Славочка підняв мені настрій та довів до восьмого неба. Ну й ще дечим іншим, чим ми зайнялись уже дуже скоро в ліжку.

Але після спраглих вправ кохання та пристрасті, прикрившись лише тонкою підковдрою, все ж подумки я повернулася до невтішних фактів. Ніколи не зможу пробачити собі, що не зізналась із самого початку Мстиславу та не розкрила свою особистість. І чи зроблю це колись? Чи осмілюсь?

— Славонька, а мені цікаво, на що я пообіцяла погодитись? Чи акція уже не діє? Ти казав щось про сюрприз-пропозицію, — заглядаю йому в заспані очі, бо брюнета дещо зморило.

— Звісно діє. Але я залишив її на десерт.

Заінтриговано чекаю, що чоловік подасть уже той десерт, бо це єдина зачіпка, яка ще змушує мене мовчати. Та він лише сопить і вусом не дує, тож моя правда рветься назовні. Але чим довше я мовчу та чим більше часу залишаюсь Сашею — тим болючіше зроблю потім Мстиславу і тим важче буде зізнатися. Тому треба все одно зізнаватись — вирішую так.

Поки займаюсь своїми думками, Слава бореться з дрімотою. Бачу, що він засинає. Невчасно. Що ж...

— Знаєш, а я все рівно маю тобі дещо сказати, — ледь не вию від хвилювання.

— Кажи, — не розплющуючи очей та міцно мене обіймаючи, кудись у мою потилецю бурмоче.

Ну що ж. Момент істини. Я маю це сказати. Я повина! Зараз або ніколи. Зараз або...

— Я можу залишитись сьогодні тут на ніч? — несподівано для себе згадую про те, що мама вдома із Матвієм і я б не хотіла їх бачити. Словом — вирішую відтягнути час.

Я розповім йому все — просто трохи пізніше. Завтра вранці телефоном. Або ж наступної зустрічі вже в обличчя. Чи наступного тижня... Ну, максимум, наступного місяця! Але я розкажу йому!

— Сашунь, а ти вельми емпатична, — крізь сон уже ледь ворушить вустами, зморений від нашої емоційної та енергійної зустрічі Мстислав, міцніше пригортаючи мене до себе. — Сьогодні ж субота, тому завтра в мене вихідний. Я хотів запропонувати тобі лишитися сьогодні зі мною на ніч. До обіду хоча б. Знаю, ми проводили разом вечори, іноді аж допізна, а ось до ранку ніколи не ніжились разом у ліжку. Але ж скажи, що хочеться? Так? Я хочу почати завтрашній ранок із тебе. Я зрозумію, якщо ти маєш на завтра плани, проте — ти обіцяла погодитись заздалегідь.

Сміюсь від почутого. Все ж таки добре, що я не наважилась розповісти про брехню. Краще я ще подумки себе мордуватиму, але, прокинувшись, побачу кохані очі, які воліють мене.