Читати книгу - "З ним безпечно , То Софія"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Ранок був тихим до абсурду. Наче світ завмер у затишші після бурі. Я сиділа на ґанку корпусу з чашкою чаю — вже трохи холодного — і дивилась, як прокидається день. Після вчорашнього вечора все здавалося трохи нереальним. М'яким. Майже щасливим.
Телефон завібрував у кишені. Я не поспішаючи дістала його — думала, може, щось у чаті вихователів. Але на екрані висвітився невідомий номер.
Невідомий номер: «Привіт. Це Антон.»
Моє серце провалилось кудись у шлунок. Я завмерла. Здавалось, навіть дихати забула. Долоні стали холодними.
Невідомий номер: «Я в Одесі. Поговоримо?»
Я ковтнула повітря, наче після бігу. Він змінив номер. Чому? Щоб я не ігнорувала? Щоб застати зненацька?
Невідомий номер: «Не бійся. Не лізтиму. Просто п’ять хвилин. Там, де раніше був трамвайчик біля моря.»
Цей рядок пробив крізь пам’ять, як постріл. Те місце. Той день. Я стиснула телефон так, що пальці боліли. В голові гуділо. Що він тут робить? Чого хоче? Навіщо з’явився саме зараз?
— Все добре? — почувся знайомий голос.
Я озирнулась. Дамір стояв з двома чашками кави. В його очах — занепокоєння. М’яке, щире.
Я вимкнула екран і змусила себе всміхнутись.
— Так. Просто повідомлення. Дякую. Ти знову рятуєш мій ранок.
Я взяла чашку. Кава була гаряча, запашна. А всередині — холод. Старий, знайомий, небезпечний.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «З ним безпечно , То Софія», після закриття браузера.
