Читати книгу - "З ним безпечно , То Софія"

Я довго не могла змусити себе відкрити повідомлення знову. Воно лежало в пам’яті, мов тріщина у склі — ще не розбило, але вже спотворює реальність. 

Антон тут. В Одесі. І хоче побачитись. 

Стара я побігла б. Стара я шукала б у цьому щось романтичне, шанс, виправлення. Але я вже не та. І все одно... ноги тягнули вниз, до берега. Я казала собі, що просто хочу закрити цю історію. Просто подивитись йому в очі — востаннє. 

Сказала Ірі, що піду прогулятись. Вона кинула на мене довгий, мовчазний погляд, але нічого не спитала. Напевно, щось відчула. І це зробило ще гірше. 

Коли я підійшла до того старого трамвайчика, повітря вже пахло ніччю — мокрим камінням, морською сіллю і чимось тривожним. Він стояв у тіні. Худіший. Очі червоні. На руці татуювання, якого не було раніше. І сигарета, що тліла між пальцями. 

— Не думав, що прийдеш, — усміхнувся. Але посмішка була крива, як тріщина в дзеркалі. — Стала ще красивішою. І ще більш… правильна, чи що. 

Я мовчала. 

— Що тобі треба, Антоне? 

— Побачити тебе. Торкнутись землі, на якій ти ходиш, — сказав, а потім розсміявся. — Та ні. Просто хотів нагадати, що ти не така вже й ідеальна. Пам’ятаєш, як ти плакала? Пам’ятаєш, як ти мене благала? 

Я відчула, як у мені наростає холод. 

— Що ти хочеш? 

— Щоб ти не грала в святу, — його голос став різкішим. — Бо я знаю, яка ти. І якщо треба — нагадаю іншим. 

— Погрожуєш? 

— Просто попереджаю. Я ж добрий, ти знаєш. 

Він зробив затяжку. В повітрі запахло чимось різким, не просто тютюном. 

— Ти накурений? 

— А ти все така правильна. І що? Твоя правильність зробила тебе щасливою? 

Я хотіла йти. Але ноги ніби приросли до землі. Він стояв за крок. І не виглядав небезпечним — виглядав порожнім. Спустошеним. І від того — страшнішим. 

— Мені більше нічого не потрібно, Антоне, — сказала я рівно. — І я тобі нічого не винна. 

— Побачимо. 

Коли я нарешті розвернулась і пішла, руки тремтіли. Але з кожним кроком мені дихалося легше. І я знала — не повернусь. Не зламаюсь. Бо вже одного разу майже дозволила. І цього більше не буде.