Читати книгу - "Приречені бути чужими , Ксенія Ільїнська"

— Я виступатиму з ними. З Blue Bloods. На сцені. Вже завтра. Я так нервую. В універі якісь домовленості. Хлопцям потрібна була музикантка для акустичного виступу, а нашому декану - безкоштовна реклама академії.

Макар змовк. І оте мовчання було гучнішим за її зізнання.

— Ти жартуєш? — нарешті проронив він.

— Ні. Це серйозно. Ми будемо виконувати нову акустичну версію пісні. Дуетом.

— Дуетом, — повторив Макар, ніби це слово було кісткою в горлі.

— Ти ж сам казав, що я маю брати всі можливості.

— Я не казав: «Співай на одній сцені з Алексом, який підкочує до нареченої мого найкращого друга». Соф, ти хоч розумієш, що він робить?

— Макар...

— Він підбирається. До тебе. До Злати. До сцени. До всього, що не прибите до підлоги.  А ти — моя.

— Так, я твоя. Але я — і я. І якщо ти хочеш мати поруч сильну дівчину, тобі доведеться звикнути, що вона іноді світиться сама. Не тільки в твоїй тіні.

Він відступив на крок. Відчував, як серце стукає не в ритмі ударної установки, а в ритмі ревнощів.

— Я точно знаю: це мій шанс. Вони відомі і медійні. І я не дозволю твоєму ставленю до Алекса поставити мені межі. Не цього разу, Макаре.

Тиша зависла між ними.

— Тоді... співай, — нарешті сказав він. — Але тільки гучно. Щоб я знав, що це ти.

Софія підійшла, легенько доторкнулась до його руки.

— Ти чуєш мій голос, Макаре. І завжди будеш чути. Але мені потрібна сцена. І мікрофон. А не клітка. А ще мені підігнали п’ять квитків. Може запропонуємо друзям?

---

Квартира Злати нагадувала вулик: усі гомоніли, перебивали одна одну, метушились між чашками чаю і плиткою шоколаду. Діана сиділа на підвіконні, замотана в ковдру, Аня з Яною вже втретє перезавантажували сторінку сайту з квитками, а Катя тримала телефон у руках, ніби то була граната — і ось-ось вибухне.

— Злата, ну ти ж можеш йому написати! — Катя майже благала. — Просто «Привіт, як справи?». А далі вже як піде! Ти ж обіцяла!

— Дівчата, ви змушуєте мене принижуватись через якийсь квиток.  — різко відмахнулася Злата.

— «Якийсь квиток», — хмикнула Яна. — Це Blue Bloods, мала. Це як пропустити світове переміщення тектонічних плит наживо. Ми скільки разів були на репетиціях, ну цікаво ж.  Злааат...

Злата зітхнула, згортаючись у клубочок на дивані. В її очах палала суміш злості й пораненої гордості.

— Ви не розумієте. Я не хочу знову бути... об'єктом його жестів. Типу "візьми квиток, але... ".

У дверях з’явились Макар і Софія — з порогу відчувалась якась особлива енергія. Макар, як завжди, стриманий, але з тим поглядом, що бачить усе і трохи більше. Софія — спокійна, як весняне озеро, за яким ховається глибина.

— Народ, — втрутився Макар, зупинившись біля дивану. Його голос пролунав рівно й несподівано твердо. — Ви  не хочете потрапити завтра на концерт Blue Bloods?

У кімнаті повисла тиша. Усі погляди — на нього.

— Що ти маєш на увазі? — запитала Яна, насупившись.

Макар перехрестив руки на грудях і повільно перевів погляд на Злату.

Діана підняла на нього погляд, зітхнувши.

— Тільки якщо ви їх якимось дивом дістанете.

Яна кивнула, схрестивши руки.

— Інакше це безнадійно.

Софія загадково посміхнулася і, не поспішаючи, витягла з сумки п’ять блискучих квитків.

— Ось, тримайте.

Тиша.

Мить потому кімната вибухнула радісними вигуками.

— Ти серйозно?! — Яна вихопила квиток, наче боялася, що він зникне.

— Боже, я тебе обожнюю! — Діана заволала, ледь не стрибаючи на місці.

Злата збентежено кліпнула.

— Але… як?

Софія перевела погляд на неї і багатозначно сказала:

— Ну, у мене теж є зв’язки.

Злата спохмурніла, а Діана повільно звузила очі.

— Чекайте… — вона підняла руку, наче намагаючись зупинити час.

— Софіє… звідки у тебе ці квитки?

Софія лише загадково усміхнулася.

— Ну… Я ж казала, у мене зв’язки.

Яна витріщилася на неї.

— Ти теж виступатимеш на концерті?!

Софія театрально зітхнула і, ніби неохоче, кивнула.

— Так, так, я у списку запрошених артистів, це буде акустична версія пісень.

— Ти що, жартуєш?! — Діана зробила великі очі.

— Зовсім ні.

Злата ще більше розгубилася.

— То ти знала про цей концерт заздалегідь?!

— Ну, звичайно, що знала.