Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Нові пригоди Ракети на чотирьох лапах 📚 - Українською

Читати книгу - "Нові пригоди Ракети на чотирьох лапах"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Нові пригоди Ракети на чотирьох лапах" автора Джеремі Стронг. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 22 23 24 ... 28
Перейти на сторінку:
брови мама. На цьому вона мене й підловила.

— Слухай, я просто не хотів, щоб вона ускочила в халепу, тому й поклав на тарілку заморожену піцу. Я думав, що ти не помітиш. Ти ж завжди все забуваєш.

— О, справді? Дякую, що ти це нагадав. Май на увазі, Треворе, я можу забути, що ти мій син і що я маю тебе годувати й одягати, або взагалі забуду, що ти тут живеш. Я попередила! — і після цих слів дозволила мені йти геть. — І забирай із собою ту паскудну собаку! — гукнула вона навздогін.

Отож, я вижив. Я взагалі вийшов майже сухим із води.

Я взяв Стрілку і пішов до Тіни, щоб повідомити новини.

— Кріс починає бігати швидше, а мій годинник сповільнює хід. Від нього жодної користі. Куплю собі новий, як тільки…

— Як тільки що? — перепитала Тіна.

— Просто як тільки, — повторив я. — Коли, очевидно, матиму гроші. О, і ще мало не забув, — додав я ЗОВСІМ байдуже, — я випробував свою ідею щодо піци-фризбі, і вона почала спрацьовувати.

— Справді? Чесно? Піца не розвалилася на шматки?

Я обдарував її своєю найширшою від-вуха-до-вушною посмішкою. — Я використовував заморожену піцу.

— Заморожену? Нічого собі. І Стрілці вона смакувала?

У моїй уяві промайнув спогад про Стрілку, щелепи якої намертво склеїла напіврозморожена піца.

— Вона не могла відірватися від неї, - сказав я.

— О, це добре. А чи вона її упіймала?

— З цим ще треба попрацювати. Завтра буде друга спроба. Знаєш, що сьогодні увечері Кріс уже від’їжджає до тренувального табору?

— Давай побажаємо йому перед від’їздом щастя, — запропонувала Тіна. — Мама хоче, щоб я пішла в місто і щось їй купила. Підеш зі мною?

— Можна. Моя мама зараз трохи не в гуморі, тож краще триматися від неї подалі.

— А що сталося? — поцікавилася Тіна.

— Вона помітила, що з холодильника зникла піца, і я мусив зізнатися, що її з’їла Стрілка.

— Треворе!

— Ну, а де ще я міг дістати піцу? — розреготався я. Це все було дуже смішно. Навіть розлізлий фризбі був кумедний, якщо чесно, але про це я в жодному разі не міг розповісти Тіні.

Ми рушили до міста з обома собаками. Іноді корисно бути разом з Мишкою. Він такий величезний, що всі розступаються перед нами, бо він суне напролом, розчищаючи шлях у юрбі, тож нам залишається тільки простувати за ним.

На жаль, Чарлі Смага майже неможливо обминути, особливо коли з ним преться Шерон Бленкінсоп, учепившись йому попід руку. Щойно вони нас побачили, як Чарлі завів пісеньку:

— А ось і наречена, мов індичка печена…

І хто б це казав — оцей жирнющий, прищавий, мордатий Чарлі з вухами бабуїна і капустою замість мізків?

— Ну, і як там гра у фризбі? — глузливо запитав він.

— Дуже добре, — відповів я. — А як твої ельзасці?

Чарлі самовдоволено вищирився:

— Їм не потрібно тренуватися. Я їх уже чудово видресирував. ВИДРЕСИРУВАВ, — голосно повторив він. — Твоя собака не розуміє цього слова, чи не так? — уїдливо додав Чарлі. — ВИДРЕСИРУВАВ!

— Ходімо чогось вип’ємо в кафе, Треве? — запропонувала Тіна, не звертаючи жодної уваги на Чарлі.

— Слушна думка, — підтримав я.

Чарлі захихотів:

— Ага, любасі-пупасі, підіть попийте сюсю-пусю. Тільки не забудь потім купити їй весільну обручку! Гурр-гурр-гурр!

Чесно, у того Чарлі Смага почуття гумору, як у рисової запіканки. (Іншими словами, він просто тупий, як колода.)

Чарлі почалапав геть зі своєю любасею Шерон, пирхаючи й озираючись. Ми купили все, що просила Тінина мама, й повернулися додому.

Мені подобається Тінин дім. Там спокійніше, ніж у нас. Тінина мама не марнує свій час на те, щоб ціле життя веслувати або крутити педалі у вітальні. Здебільшого ми намарне сперечалися про собак, фризбі й піцу, тоді як Мишка і Стрілка учинили суперечку про улюблену Мишкову подушечку. Я тільки можу додати, що на початку суперечки у цій подушечці було повно набивки з пінопласту, а по її завершенні (у ній перемогла Стрілка) УСЯ вона опинилася назовні.

Тіна увімкнула телевізор. Передавали новини, дивитися які зазвичай страшенно нудно, бо завжди якісь сивочолі мудрагелі говорять про гроші, будинки і гольф. Але сьогодні ведучі розмовляли з деякими спортсменами, що беруть участь у Міжнародних іграх.

— Там може бути Кріс, — сказала Тіна, тож ми теж сіли дивитися.

Кріса там не було, але був Азі Нума, Крісів найголовніший конкурент. У нього брала інтерв’ю репортерка Тамсін Планк.

— Ви гадаєте, що переможете Кріса Оконджо? — запитала вона. Він широко усміхнувся.

— Звичайно! Перемога за мною!

— Ось так, — сказала в телекамеру Тамсін Планк. — Азі Нума кинув рукавичку. Але давайте послухаємо, що скажуть його вболівальники. Сьогодні до ефіру я мала розмову із двома з них.

На екрані з’явилося двоє літніх людей.

МІСТЕР І МІСІС АКАНІ!

Чи ми були здивовані? Та я мало не впав із дивана. Тіна почала щось говорити, але я затулив їй рукою рота, щоб почути, у чому річ. Тамсін Планк піднесла їм мікрофон.

— Ви вірите в те, що переможе Азі, чи не так? Чому саме так?

— Він найкращий бігун, — сказав містер Акані.

— Найшвидший на планеті, — додала місіс Акані. — Я думаю, що цього разу він зможе побити рекорд.

Тамсін Планк усміхнулася і знову подивилася в камеру:

— Звичайно, я мушу повідомити, що ця пара — дуже специфічні вболівальники, оскільки мають особливе зацікавлення в успіхах Азі, адже це його батьки!

Тепер уже я справді впав із дивана разом із Тіною. Ми отямилися лише тоді, коли Тамсін прощалася з ними:

— Дякую вам, містере і місіс Нума, за розмову, і на цьому ми завершуємо наш спортивний огляд. Повертаємось у студію.

Упродовж деякого часу ми з Тіною мовчки сиділи на підлозі. У мене в голові все вирувало. Тіна взяла мене за руку й міцно її стиснула.

— Що нам тепер робити? — прошепотіла вона.

Я зазирнув у глибину її очей і вимовив поволі й рішуче:

— Ти мусиш відпустити мене, дякую. Ось що нам треба зробити, — і я спритно вивільнився з її рук.

9. Вгадайте, хто по телебаченню?

Я глибоко замислився, намагаючись засвоїти усю щойно почуту приголомшливу інформацію. Це були містер і місіс Акані, хоч насправді не містер і місіс Акані, а містер і місіс Нума, батьки Азі Нуми.

— Чому ж тоді вони представилися містером і місіс Акані? — запитала Тіна.

— Власне. Щось тут діється дуже дивне, і мені це не подобається. — Я зиркнув на свій годинник. Сьома година. Кріс Оконджо якраз мав би починати свій останній сеанс гіпнозу.

— Ходімо, мусимо на якийсь час стати детективами, — сказав я

1 ... 22 23 24 ... 28
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Нові пригоди Ракети на чотирьох лапах», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Нові пригоди Ракети на чотирьох лапах"