Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Енн у Домі Мрії 📚 - Українською

Читати книгу - "Енн у Домі Мрії"

1 270
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Енн у Домі Мрії" автора Люсі Мод Монтгомері. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 22 23 24 ... 69
Перейти на сторінку:
життя після весілля, бо якщо це станеться, вона, мовляв, помре з горя. Я не судила б її за те, що вона так побивалася… але хто ж міг подумати, що Роза виявиться егоїсткою, здатною заради ферми принести в жертву рідну дитину? А вона виявилася. І Леслі поступилася, бо так любила свою матінку, що на все була готова задля неї. Вона вийшла за Діка Мура. Тоді ми гадки не мали, чому. Лише згодом я довідалася, як Роза її дійняла. Хоч я була певна, що в тій історії щось нечисто, бо знала, як вона раз по раз давала йому відкоша, а Леслі не з тих, хто так раптово змінює думку. Та й Дік Мур був не тим чоловіком, у якого могла б закохатися Леслі, попри всю його вроду й запал. Бенкету, звісно, не було, та мене Роза покликала до них на весілля. Я пішла й гірко пошкодувала про це. Я бачила обличчя Леслі на похоронах її брата й батька, а тепер, мені здавалося, вона стояла на власнім похороні. Зате Роза сяяла й цвіла, повірте мені!

Леслі й Дік оселилися на фермі Вестів — Роза, мовляв, не стерпіла б розлуки з донькою! — і прожили там першу зиму. Навесні Роза померла від запалення легень — шкода, що не на рік раніше! Леслі була вбита горем. Хіба не жахливо — як часом люди люблять тих, хто цього не гідний, а інші, котрі значно більше заслуговують на щастя, так і живуть без крихти доброго ставлення? Що ж до Діка, то йому швидко набридло тихе сімейне життя — хіба не типовий чоловік? Він сказав, що з нього досить, та й поїхав до рідні в Нову Шотландію — його батько був звідти родом. Написав Леслі, що його кузен, Джордж Мур, пливе з командою до Гавани, і він подасться з ними разом. Корабель називався «Чотири сестри» і плавати мав зо дев’ять тижнів.

Леслі, напевно, зраділа. Та вона про це й словом не прохопилася. Від дня свого весілля вона була достоту така, як тепер — горда й холодна, — і всіх, окрім мене, тримала на відстані. Я не дозволю, щоб мене тримали на відстані, повірте мені! Я просто завжди лишалася поряд із Леслі, так близько, як могла, попри все.

— Вона сказала мені, що ви — її найкращий друг у всьому світі, — мовила Енн.

— Справді? — утішено вигукнула панна Корнелія. — Я дуже рада це чути. Часом я думаю, чи легше їй від того, що я поруч — вона ж ніколи нічого не каже. Ви відігріли її душу — певно, більше, ніж самі гадаєте, інакше вона б і цього не сказала. Ох, бідолашна, зневірена дівчина! Щоразу, як я бачу Діка Мура, мені кортить проштрикнути його ножем!

Панна Корнелія знов утерла очі і, віддихавшись опісля кровожерливих думок, повела далі:

— Словом, Леслі залишилася сама. Перед від’їздом Дік засіяв поля, і старий Ебнер доглядав їх. Літо минало, «Чотири сестри» не верталися. Родичі в Новій Шотландії розпитували моряків, та й дізналися, що корабель прибув у Гавану, розвантажився, узяв новий вантаж і рушив назад. Це все, що було їм відомо. Діка Мура почали вважати мертвим. Майже всі так думали, хоча й не були певні, бо ці немовби покійники часто потім, через кілька років, поверталися додому. Леслі не вірила, що він загинув — і мала рацію, сердешна. І шкода, шкода тисячу разів! Наступного літа капітан Джим опинився в Гавані — це, звісно, було ще тоді, коли він не покинув мореплавства. От він і вирішив розвідати — капітан Джим завжди в чужі справи пхався, як типовий чоловік — і пішов по всіх тих кімнатах, що їх зазвичай винаймають моряки, і всіх випитував про ту команду «Чотирьох сестер». Про мене, краще не будив би лиха. Він тинявся там, аж доки в однім із таких місць не знайшов чоловіка, і враз не впізнав, що то й був Дік Мур, хоч і з довгою бородою. Капітан Джим поголив його й переконався остаточно — то був Дік Мур… принаймні то було його тіло. Розуму в нім не лишилося, а душі… я так собі гадаю, він її ніколи й не мав!

— Що з ним сталося?

— Цього ніхто достеменно не знає. Господарі розповіли, що з рік тому знайшли його на порозі власного дому в жахливому стані, з головою, мало не розтовченою на криваву кашу. Вони припускали, що він постраждав у якійсь п’яній бійці, і так воно, певне, й було. Вони забрали його до себе, хоч і не сподівалися, що він очуняє. Але він очуняв, і лишився після того, як дитя — ні пам’яті, ні глузду. Ті люди хотіли дізнатися, хто він, але так нічого й не вийшло. Він навіть імені свого не пам’ятав, а сказати міг лиш кілька найпростіших слів. У нього був із собою лист, що починався зі слів «Дорогий Діку» й за підписом «Леслі», і той без адреси й без конверта. Вони лишили його в себе — він навчився так-сяк поратись по господарству — і там капітан Джим його й знайшов. Він привіз його додому — я завжди казала, що на це його сам чорт напоумив, хоча іншого ж, мабуть, і не лишалося. Він гадав, що тут, коли Дік побачить знайомих і рідні місця, до нього повернеться пам’ять. Але ніщо не помогло. Так Дік і мешкає відтоді в сірому будинку понад струмком — як дитя, не більше й не менше. Часом у нього стаються напади люті, та загалом він — нешкідливе, добродушне ледащо. Коли за ним не стежити, він іноді тікає. Цю ношу Леслі тягне ось уже одинадцять років — і зовсім сама. Старий Ебнер помер невдовзі після повернення Діка, і з’ясувалося, що він був ледь не банкрут. Після його смерті Леслі й Дікові лишилася хіба стара ферма Вестів. Леслі здала її в оренду Джонові Ворду — от і весь її дохід. Часом улітку вона бере до себе пожильців — але майже всі приїжджі селяться на тому боці, де стоять усі літні будинки й готелі. Будинок Леслі задалеко від придатних до купання місць. Вона доглядає Діка й за одинадцять років жодного разу ніде не бувала — цей недоумок назавжди зав’язав їй світ. І це після всіх її колишніх мрій та сподівань! Ви уявляєте, як воно їй, рибонько — із її вродою, розумом, гордістю й честолюбством.

1 ... 22 23 24 ... 69
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Енн у Домі Мрії», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Енн у Домі Мрії"