Читати книгу - "Кривавими слідами"

Віталіна дратувалася: ну як цей чоловік може поєднувати в собі такі дві протилежні риси? Надзвичайний розум і вміння все продумувати до найдрібніших деталей – і разом із тим тупість, яка завжди так несподівано проявляється? У тих-таки деталях.

– Ну невже ти вважаєш, що за тиждень щось вирішиться?

– За тиждень має щось вирішитися! – тепер уже Ковальчук був настільки близько, що жінці довелося ступити крок назад. Спиною вона відчула холодну тверду стіну міського суду. Обличчям пройшлося гаряче дихання. Ковальчук видихнув і відступив, зрозумівши, як близько підійшов.

– Що ти маєш на увазі? – здивувалася Віталіна.

Тілом пробігли дрижаки, коли вона подивилася на бліде рішуче обличчя коханця.

Вівторок, 22 січня 2019 року. 13:35

– То ти кажеш, батько сварився з Артемом?

Ілона Вітторіно щойно відправила чергового клієнта – балакучу жінку років сорока. Пацієнтка просиділа в неї мало не півгодини після того, як їй, нарешті, поставили восьму, останню пломбу. Курс лікування для неї закінчився. Стоматолог зітхнула з полегшенням: терпіти не могла надто говірких людей.

Новина про те, що останнім часом стосунки Мáрко та його кращого приятеля зіпсувалися, дуже дивувала. Про непорозуміння між цими кращими друзяками вона вже чула від слідчого. А тепер і Крістіна про це заговорила. Новина бентежила, адже чоловіки дружили, ще відколи Мáрко приїхав до Рівного.

– Так, я сама це чула, – Крістіна втомлено потерла чоло і позіхнула. Дитина просиділа з Ілоною на роботі від самого ранку, не бажаючи йти до дитсадка. Після того, що сталося, чомусь хотіла проводити час тільки з Ілоною. Вона могла б залишитися вдома зі зведеним братиком та його нянею, проте категорично відмовилася.

– Голодна? – Ілона присіла поряд і обійняла дівчинку.

Крістіна заперечно похитала головою. Вона б залюбки з’їла шоколаду чи піци, однак не ту їжу, яку б їй стала пропонувати Ілона. Мачуха ніколи не дозволяла харчуватися аби як. Батько дозволяв усе, що вона хотіла, але не Ілона.

Крістіні важко було зрозуміти, що відбувається. Усе змінилося, і щось їй підказувало: так, як раніше, уже ніколи не буде. Дитина глянула Ілоні в обличчя. Та втомлено і якось сумно посміхалася, пестячи дитячу голівку. Відчуття були настільки приємними, що очі самі по собі почали заплющуватися.

– Ні-ні, сонько, спати ще рано!

Ілона усміхнулася ширше, поцілувала дівчинку в щічку й обняла маленьке тільце міцніше. Потім встала й почала прибиратися. Юлю, свою медсестру, вона відпустила ще відразу після закінчення процедури. Далі стійко витримала балакучу клієнтку (щоправда, урешті-решт, не втрималася і послалася на те, що на неї чекають). Вона і справді домовилася з братом про зустріч, але той мав заїхати до неї додому аж о восьмій. Ілона глянула на годинник на телефоні: за двадцять друга.

– Тобі ще довго? – поцікавилася малá, спостерігаючи як Ілона розкладає все по місцях.

Ілона пообіцяла, що вони сходять на «Астерікс і таємне зілля». Мультик уже давно йшов у кінотеатрі, і не сьогодні-завтра показ могли припинити. Крістіні страшенно хотілося встигнути. Заради цього мачуха навіть скасувала візит двох клієнтів: коли стається біда, чомусь найбільше хочеться проводити час із рідними. «Шкода, що саме тоді найбільше думаєш про близьких, – подумалося. – Чому це не робиш, коли є можливість просто побути разом, провести щасливо дозвілля? Та з Мáрко все не так, як у людей».

– Хвилин десять – і йдемо, – жінка підбадьорливо підморгнула Крістіні. – Можеш трішечки погратися на планшеті.

Сонливість немов рукою зняло. Дівчинка радісно схопила ґаджет, не вірячи своєму щастю: гратися на телефоні чи планшеті дозволялося їй украй рідко. Зовсім інакше було в батька. Він завжди дозволяв робити їй усе, що заманеться. Уже за мить дитина повністю занурилася в гру.

Ілона ж замислилася: чому могли посваритися Мáрко та Артем? Артем ніколи їй не подобався. А Мáрко, у свою чергу, не слухав її, коли вона намагалася «розкрити» на нього очі. Жінка завжди відчувала, що Бойко потоваришував із її чоловіком лише заради його зв’язків. У Рівному саме зв’язки, напевно, вирішують усе. Хоча чому тільки в Рівному? У всій Україні. Неодноразово Бойко користувався знайомствами Мáрко, що тільки підтверджувало її підозри.

Що ж усе-таки не поділили Мáрко з Артемом?

Вівторок, 22 січня 2019 року. 13:30

– Сопли мне вытри!

– А ще чого тобі? – Валентин зачинив дверцята в машині, сівши поряд із затриманою.

– Вытри мне сопли, я сказала! – п’яна рипнулася до патрульного, проте все, на що спромоглася, – це штовхнути його плечем.

Власта огледіла перехрестя. Зовсім недалеко звідси будинок Вітторіно. Як і вчора, сновигали машини – рух тут завжди напружений. Патрульна зітхнула: так, справа про вбивство не її компетенція.

– Шановна, заспокойтеся, будь ласка, – не втрималася Власта від зауваження, сідаючи за кермо.

– А шо ты мне сделаешь? – гарикнула затримана тепер до Власти. Патрульна проігнорувала запитання.

Заарештована шмигнула носом, однак шмарклі зовсім не бажали слухатися й стікали, загрожуючи капнути вниз. Кайданки на руках неприємно натирали. Не застібнута сумка впала на підлогу в машині, але підняти її вона теж не могла.

– Ну ребята, отпустите меня! – тепер мовила благальним голосом. – Ну хотя бы наручники снимите! Я вытру сопли сама.

– Ніхто з тебе кайданки знімати не буде. І відпускати теж. Не треба було чіплятися до дітей! – відказав Валік.

– Это они ко мне приставали! – шмигнула носом. – Они у мене шапку украли и телефон.

– І вони тебе в грязюку кинули, – Валік указав на бруд на одязі. – І вживати алкоголь теж тебе примушували, – помахав перед обличчям рукою, розганяючи запах гидотного перегару, яким дихала затримана.

У машині справді стояв страшний алкогольний сморід. Власта трішки опустила вікно, аби відчути свіжого повітря. Завела автівку, і вони, нарешті, рушили. Півгодини тому патрульні приїхали за викликом про те, що невідома б’є дітей. На 102 зателефонували двоє дівчаток-підлітків, до яких причепилася затримана, чомусь уважаючи, що саме вони викрали її речі. Прибувши, Валік одразу згадав жінку: уже неодноразово мала проблеми з поліцією через алкоголь. Тепер затриману патрульні везли на Пушкіна.

– Да блядь, выпустите меня! – благальний тон жінки різко змінився на обурення та шалену лють. – Да я вам такое устрою! Отпустите меня немедленно! – затримана із силою кидалася на сидіння перед собою.

– Шановна, припиніть негайно! – тепер уже Валентин наказав їй заспокоїтися. Однак його слова не подіяли. Зовсім скоро настрій жінки змінився, і вона знову примирливим голосом спробувала попросити пробачення, обіцяючи, що це востаннє вони її впіймали в такому стані. І знову на копів благання не подіяли. Не справили враження і