Книги Українською Мовою » 💛 Езотерика » Прекрасна одержимість 📚 - Українською

Читати книгу - "Прекрасна одержимість"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Прекрасна одержимість" автора Ллойд К. Дуґлас. Жанр книги: 💛 Езотерика / 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 22 23 24 ... 91
Перейти на сторінку:
ти.

Боббі саме регулював важіль запалювання.

– Мені шкода, що я завдаю стільки клопоту, – додала вона стурбовано.

Він говорив повільно, наче звіддаля.

– Машина в ідеальному стані, – сказав він. – Я вийду тут. А вам ще треба заїхати в гараж.

Він рішуче натиснув на гальма, і авто різко зупинилося. Боббі відчинив ліві дверцята і вийшов.

– Але ж тепер ви за дві милі від того місця, де знайшли мене! – вигукнула вона. – Дозвольте мене підвезти вас. Будь ласка!

Він не міг дивитися їй у вічі.

– Я просто гуляв, – сказав він неуважливо. – А тому це не має значення.

Вона прошмигнула за кермо і подала свою руку. Рука її ледь тремтіла, коли він стис її пальцями. Дівчина нічого не розуміла. Чим могла вона його скривдити?

– Тоді добраніч; дуже вам вдячна! – її голос дрижав.

Він на мить затримав її руку, промовивши "добраніч" голосом, що міг означати втому, відчай чи розчарування, обернувся і пішов у темряву. Вона ввімкнула двигун. Машина поїхала вперед – повільно, обережно, несміло.

Боббі стежив за червоними ліхтарями автомобіля, поки він не зник за наступним поворотом.

Вже за годину він сидів за піяніно в склепистій вітальні у Виндимері і, поринувши в глибокі роздуми, грався з експериментальною кінцівкою Шубертової "Незавершеної симфонії".

V

Настав вечір останньої неділі вересня. У затишному пристановищі Ненсі Ешфорд, що прилягало безпосередньо до загальних адміністративних будівель Брайтвудського шпиталю, забракло місця для піднесеного настрою жінки та її гостя. Вона радо прийняла пропозицію Боббі проїхатися. Сидячи поряд з ним у великому, пишному, хвацькому родстері, лікоть у лікоть, Ненсі радо тішилася думкою, що перехожі вважатимуть цього хлопця її сином. Її життя двічі доходило повноти і спорожнялося до краю. Тепер воно знову лилося через вінця.

Ніщо не могло бути очевиднішим для сивоволосої завідувачки шпиталю, коли вона привітала того дня свого жданого гостя у дверях кабінету, що він сподівався розповісти замислене таким способом, аби уникнути будь-яких емоцій та здивування з її боку. Він набрався дуже діловитого вигляду, і вона вирішила поводитися так само.

Він виплеснув свою історію, як тільки прийшов. Шпурнувши капелюха на стіл, від розсівся біля неї на невеликій канапі і сказав жваво: "Отже, я зважився. Для вас це не стане сюрпризом; бо ж насправді то була, передусім, ваша ідея, хоча ви й не сказали подробиць. Усе вже влаштовано. Наступного четверга я вступаю до Медичної школи при Університеті… Ви раді?"

– Ненсі простягла йому руку, відігнала раптові сльози і прикусила губу, спробувавши опанувати себе. Очі її заблищали. Але вона мовчала.

– Звичайно, – поспіхом мовив Боббі, неначе читаючи з книжки, – я не маю жодних ілюзій. Це означає, що на мене чекає важка й одноманітна рутинна праця, а я з природи не працьовитий. Мине щонайменше п’ять років, перш ніж я матиму хоч якесь поняття, чи досягнув я успіху, а чи просто зробив з себе посміховисько. Цілком імовірно, що я стану лише маловідомою посередністю. У тому випадку я виглядатиму просто безглуздо, з огляду на втрачений час і море клопоту. Люди посміхатимуться. Вони казатимуть – я вже чую їхні слова – "он хлопець, що захотів стати другим доктором Гадсоном". Але, можливо, ця небезпека додасть мені снаги боротися. Звісно, було б нерозсудливо сподіватися, що колись я зможу хоч наполовину замінити його; але все одно я можу поставити собі таку мету.

– Я була впевнена, що ти, Боббі, дійдеш до такого рішення, – тихо зауважила Ненсі, – і я відчуваю ще більшу певність – тепер, після того як рішення ухвалено – що ти досягнеш мети.

– Ваша надія допомагатиме мені – дуже!

– А тепер ти хотів би дізнатися все про доктора Гадсона, чи не так?

* * *

У цю мить невеличкий кабінет видався задушним. Вони поїдуть автомобілем. Боббі сидітиме за кермом і слухатиме; Ненсі говоритиме. Упродовж цілих двадцяти миль їм довелося обганяти недільний транспорт на людних бульварах; але тепер, зменшивши швидкість, вони проїжджали затишнішу приміську вулицю. Ненсі пригадувала найбільш виняткові факти з життя свого героя, особливо ті, що пов’язані з його широким колом філантропічних зацікавлень і давньою примхою втаємничувати їх.

– А його сім’я знала?

– Сумніваюся. Джойс була ще малям, коли він почав робити ці чудернацькі речі людям, і навряд чи коли-небудь казав їй. І місіс Гадсон, відвідавши шпиталь щойно минулого четверга, ставила питання, які вказують на те, що він не посвячував її в цю царину свого життя. Багато тих, для кого він був оікуном та жертводавцем, приходили поспівчувати їй, а деякі пропонували їй допомогу на той випадок, якщо вона її потребує. Природно, що їй стало цікаво.

– Так; про це я знаю тільки трохи. Дізнався тільки сьогодні. До мене заскочив Том Мастерсон, коли я готувався покинути Видимер опівдні. Він повіз Джойс до котеджу Гадсона, де місіс Гадсон живе кілька днів. Він прийшов спитати, чи я приєднаюся до них того дня. Я розповів їм про свої справи в місті.

– Можливо, тобі варто було піти звідти. Ти міг би подзвонити мені. А ти взагалі бачив Джойс?

– Не бачив, відколи повернувся з Франції.

– І, гадаю, ніколи не зустрічався з пані Гадсон?

Боббі не

1 ... 22 23 24 ... 91
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Прекрасна одержимість», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Прекрасна одержимість"