Читати книгу - "Не судилось!, Старицький М. П."

О, вже пустила лотоки! Реве, аки лев рикающий! (Іде).

Анна Петрівна і Аннушка, потім Іван Андрійович.

Анна Петрівна (бліда, плаче; Аннушка піддержує). Ах! Ах!! Они меня дорежут! Воды! Дай скорее: душит! (Дзвонить).

Аннушка. Не беспокойтесь, бариня. (Подає воду).

Анна Петрівна. Ах! Эту мерзавку чтоб сейчас... раскатать!.. Чтоб духу ее не было! Где пан? (Дзвонить). Дурно, ах! Капель скорей! Виски три!

Аннушка біжить до дверей, стикається з Харлампієм, що несе свічку; вирива у його свічку.

Аннушка. Бариня казала, чтоб барина звали, бо у барині до барина очинно... у барині голова...

Харлампій. Тьпху! (Пішов).

Анна Петрівна. Спирту! Спирту! Виски три! Дурно!..

Аннушка. Ах, боже мой! Хоч би барин!

Іван Андрійович (підтюпцем). Що там таке?

Анна Петрівна (зуздрівши). Ах! Умираю! (Зомліла).

Іван Андрійович. Анюточко! Анюточко! Що з нею?

Аннушка. Потривожились од сюприманду.

Іван Андрійович. Анюточко! Зомліла? Ох, господи! (Біга, хапа крило, що з столу підмітати, смалить на свічці й тика під носа панії).

Анна Петрівна. Ай! Что это? (Схоплюється). Фу!! Мужик!

Іван Андрійович. Нічого, нічого! Смалятиною найлучче! Постой, ще! (Смалить крило і хоче знов під носа).

Анна Петрівна. Ай!.. Оставьте!.. Изверг!

Іван Андрійович. Що з вами?

Анна Петрівна. Ах, виски... тик, тик! Полюбуйтесь вашим сынком!

Іван Андрійович. Що там? Не натягуйте-бо тетиви!

Анна Петрівна. Зарезал... Женится на простой девке, на твари женится, ваш братец - подлец - устраивает свадьбу!

Іван Андрійович. Чи ви в умі, що ви мелете?

Анна Петрівна (кида зім’ятого листа). Прочитайте, что братец пишет! У них уже все улажено... Ох, уморят, уморят: я слабонервная, чувствительная! Вот и разгадка, почему в Петербург не хочется ехать! Выкормили сокровище... утешайтесь! Ох, виски! виски! виски!

Аннушка тре виски, Іван Андрійович пробіга листа.

Зізі (вбіга і кидається до матері). Maman, неужели Mісhel с простой дрянью повенчался?

Анна Петрівна. Отстань! Убирайся! Уведите ее!!

Аннушка бере за руку; Зізі б’є її по руці.

Зізі. Не тронь, сволочь!!

Виходять.

Анна Петрівна. Ах! Он погибнет, погибнет!

Іван Андрійович. Господи! От горе! Може, ще пособити можна? Та не лементуйтесь, не ділайте бе́шкету! Це не іграшки! Начхав я на все інче, а за сина - ні! Не перебивайте... слухайте: прикажіть, щоб там ні Аннушка і ніхто - ані писнули, що ми знаємо, бо я кишки випущу!

Анна Петрівна. Ах, боже мой! За что я страдаю, за что?

Іван Андрійович. Анно Петровно! Не натягуйте, кажу, тетиви, даби не лопнула! Треба спасать сина, а не телесуваться.

Анна Петрівна. Кто ж спасет? Он погибнет, погибнет; это все братец!

Іван Андрійович. Конечно, подлець; но не ділайте публі́ки, прошу вас.

Анна Петрівна. Хоть этой шлюхе задам! О-ох!

Іван Андрійович. Не про неї річ. Коли буде тихо і Михайло нічого не провіда, то я одведу йому очі і мерщі виряджу до Петербурга; хоч і ви його проводіть... А там уже ту спровадимо: окручу з першим парубком, дам придане та й витурю...

Анна Петрівна. Да денег же нет?

Іван Андрійович. Дістану у Шльоми: ми тут гешефта зробили.

Анна Петрівна. Неужели? Ах, матерь божия, сжалься!

Іван Андрійович. Коли кажу, то вірно. Тільки ж слухайте, щоб ніхто мені нічичирк, та й ви знаку не покажіть Михайлові!

Анна Петрівна (веселіше). Хорошо, хорошо! Это ты отлично придумал: именно только Петербург нас спасет!

Ті ж і Харлампій.

Харлампій. Миколай Степанович Бєлохвостов зволили приїхать.

Іван Андрійович. Слава богу: от хто нам поможе укоськати Михайла.

Анна Петрівна. Как я рада! Соusin такой умница; он наверно подействует... даже голова отошла. (До Харлампія). Ступай, проси барина в мою гостиную.

Харлампій пішов.

Іван Андрійович. Тільки ж я вас прошу, пожалуста, не лопотіть язиком багато, бо спортите діло.

Анна Петрівна. Ах, мой создатель, да говори сам; лишь бы только поскорее выехать из этого болота! Я пойду гардеробом распорядиться...

Харлампій (знову ввіходить). Зволили піти.

Анна Петрівна і Іван Андрійович виходять.

Харлампій і Пашка.

Пашка (ввіходить хутко, збентежена). Харлампіє Григоровичу!

Харлампій. Га? А тобі що?

Пашка. Не бачили панича Михайла Йвановича? Може, в горницях?

Харлампій. А тобі нащо?

Пашка. Пильно треба.

Харлампій. Нащо, кажу? Глуха!

Пашка. Щоб зараз ішли! Нагло треба!

Харлампій. Куди?

Пашка. Вони знають!

Харлампій. Що це ви, шелихвістки, собі