Книги Українською Мовою » 💙 Класика » Не судилось!, Старицький М. П. 📚 - Українською

Читати книгу - "Не судилось!, Старицький М. П."

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Не судилось!" автора Старицький М. П.. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 23 24 25 ... 35
Перейти на сторінку:
в моду взяли? Так і преться, каторжна! Я тобі дам панича!!

Пашка. Чого ж ви лаєтесь?

Харлампій. Брись мені зараз!

 

Пашка тіка.

 

Розпустились, бач, до чого? Так прямо і кличе,- без сорому казка! Тьпху! (Іде).

 

Вихід IX

 

 

Михайло сам.

 

Михайло (виходить з садка, замислений, читаючи свій лист). Треба, треба уже це покінчити! Пишу до дядька, щоб приїхав сюди мені раду дати... або я до його; тільки спробую ще раз перебалакати з батьком та й поїду. Так оце й Катрі скажу. Далі тягти - уже несила! Не знаю вже, чи й є з цього провалля стежка? Батьків кинути, розплюватись - безчоловічно: вигодували ж, випестили! Та й куди без них удатись! Легко сказать тільки - порви! Але й Катрю кинути на поталу, на горе - теж безчоловічно, подло! Що ж його чинити? (Шарпа руками волосся). Та виміркуй же хоч що-небудь, мозку безсилий, ледачий!! О, будь ти проклята та година, що завела мене у кохання! Як здавалось, що тому раєві кінця не буде, а от тобі й кінець, та ще який гидкий, пекучий!.. Павло правий був, ох правий; болізно щемить у моєму серці його гірке слово: «Не вистачить у тебе сили на боротьбу, а на гірше що - вистачить!» Так, вистачило! Павло уже два місяці й не пише, розплювався... і всі плюнуть... чесне товариство одвернеться... навіть святі думки і заміри, що освітили мою душу новою вірою, стануть передо мною грізними суддями... і я сам розплююсь з собою! (Безсило опуска голову й руки).

 

Вихід X

 

 

Михайло і Бєлохвостов.

 

Бєлохвостов. Где ж он?

Іван Андрійович (з-за дверей). Вірно, в саду. Ти ж, гляди, прикинься, ніби од Олександра. (Зачиня двері).

Бєлохвостов. Понимаю, понимаю, дядюшка! Разыграем в первом сорте. Ба! Да он здесь! (До Михайла). Здравствуй, Миша! О чем это призадумался?

Михайло. Здрастуй! (Сходе на рундук і обнімається).

Бєлохвостов. Что ты, в самом деле, похудел? Болен?

Михайло. Ні, так собі.

Бєлохвостов. На тебе лица нет. Что за причина? Мне тебя жаль, Миша.

Михайло. Спасибі.

Бєлохвостов. Ведь я тебя люблю; не веришь?

Михайло. Чому ні? Вірю.

Бєлохвостов. Послушай, у тебя на душе завелось какое-то горе. Поделись со мною; ведь мы товарищи, des garcons? 40

Михайло. Так, значить, при сій вірній оказії, вийми душу та й поклади!

Бєлохвостов. Бог з тобою, коли не нуждаешься.

Михайло. Та в чім же?

Бєлохвостов. Так не в чем?

Михайло. Авжеж.

Бєлохвостов. Vous mentez, mon cher cousin. 41

Михайло. C’est trop rude! 42

Бєлохвостов. Pardon! 43 Послушай, чего же ты скрываешь? Ведь я должен быть твоим соnfident. 44

Михайло. Яким соnfident?

Бєлохвостов. Да ведь пойми ты, голова, что я все знаю и послан к тебе тайным послом! Аs tu compris? 45

Михайло. Від кого послан?

Бєлохвостов. От дяди, Александра Андреевича.

Михайло (збентежено). Слухай! Ти не брешеш? Говори правду!

Бєлохвостов. Чтобы тебя заверить, я сообщу и по какому вопросу приехал (озирається): устроить твой брак с Катрею!

Михайло. Тсс! Бога ради! Невже ти за мене руку тягнеш?

Бєлохвостов. За кого ж ты меня принимал? Неужели ты думаешь, что если мы с тобою тогда поспорили, так ты мне и не дорог? Ошибаешься! Убеждений твоих я могу и не понимать, а сердечные дела - понимаю: c’est une musique a bruler le cerveau... 46

Михайло (кидається і обніма). Спасибі тобі щире; ти для мене, як зірка, блиснув серед темряви.

Бєлохвостов. Слушай, друг мой Миша! Брось ты этот натянутый диалект, да поговорим по душе: ведь дело серьезное!

Михайло. Ну, ну!

Бєлохвостов. Как ты решил, поедешь ли завтра со мною?

Михайло. Видишь ли, какого рода обстоятельство... я просто с ума схожу,- посоветуй, голубчик! Батько требует, чтобы я послезавтра в Петербург ехал.

Бєлохвостов. Почему? Узнал разве?

Михайло. Нет, дело в сенате: говорят - все состояние на карте.

Бєлохвостов. А, помню, с Александровичами!.. Серьезнейшее дело.

Михайло. Ну, что мне, по-твоему, ехать?

Бєлохвостов. Ехать, конечно.

Михайло. А Катря как?

Бєлохвостов. Надеюсь, что ты в Петербурге век не останешься, не изменишь своей cheré Katerine! 47

Михайло. Об этом й речи нет; я Катрю страшно люблю!

Бєлохвостов. Ну, через месяц воротишься,- и я к твоим услугам всегда.

Михайло. Но как же Катря останется?

Бєлохвостов. Да ведь ты, верно, ее материально устроил, обеспечил существование?

Михайло (змішавшись). Как же я мог? Ты знаешь - у меня лишних средств нет; просить у отца на сей предмет невозможно...

Бєлохвостов. Та-та-та! Это серьезный вопрос. Тут не бог знает какая и сумма нужна,- четыре, пять радужных могут озолотить их жизнь...

Михайло. Да

1 ... 23 24 25 ... 35
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Не судилось!, Старицький М. П.», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Не судилось!, Старицький М. П."