Книги Українською Мовою » 💙 Класика » Лонгфелло. Пісня про Гайавату, Олександр Олесь 📚 - Українською

Читати книгу - "Лонгфелло. Пісня про Гайавату, Олександр Олесь"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Лонгфелло. Пісня про Гайавату" автора Олександр Олесь. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 22 23 24 ... 31
Перейти на сторінку:
в оселю прийдем,

В наш вігвам на дні потоку,

Станеш вдесятеро більшим».

 

Так під темною водою

Йшов з бобрами По-Пок-Ківіс,

Під водою, де лежали

Їжа їх, пеньки і віти.

І прийшов до арки з ними,

Що вела в вігвам просторий.

 

Там він знову обернувся,

Став удесятеро більшим,

І бобри йому сказали:

«Ватажком ти будь над нами!

Будь отаманом над нами!»

 

Та недовго По-Пок-Ківіс

Міг пошаною втішатись:

Той бобер, що був на варті,

В гущині лілей ховався,

Нагло крикнув: «Гайавата!

Гайавата тут на греблі!»

 

І почулись незабаром

Крики, галас, тупотіння,

Хмизу тріск, чиїсь розмови,

А вода захвилювалась

І спадати тихо стала...

І бобри всі догадались,

Що вода прорвала греблю.

 

Завалилася покрівля

Їх просторого вігваму,

І крізь неї сонце ясно

Загорілось, заблищало,

І бобри ховатись стали,

Де було в потоку глибше;

Та великий По-Пок-Ківіс

Не проліз за ними в двері:

Від пихи та від прожерства

Як пузир розпух, роздувся.

 

І дививсь на його з греблі

Довго, довго Гайавата

І, нарешті, крикнув: «Годі!

Годі! Хитрощі даремні

І даремні обертання:

Ти від мене не спасешся!»

 

Лупцювали, молотили

По-Пок-Ківіса дубцями,

Молотили, наче маїс,

На шматки розбили череп.

Потім шість мисливців дужих

Понесли його на марах,

Понесли в село, додому.

Та не згинув По-Пок-Ківіс,

Джібі, дух його, не згинув.

 

Він крутився, борюкався,

Бився, гнувся і качався,

Як запонки дверні б’ються,

Вигинаються, тріпочуть,

Коли вітер дує в двері,

І набрався знову сили,

Обернувся у людину,

Підхопивсь і став тікати

По-Пок-Ківісом лукавим.

 

Та від зору Гайавати

Він не встиг сховатись в лісі;

В сутінь лагідну, блакитну

Під гіллям далеких сосон,

У прогалину за ними

Біг як вихор По-Пок-Ківіс,

Пригинав, летів по вітах,

Та й крізь шум їх чув, що ззаду,

Мов страшна, бурхлива злива,

Доганяє Гайавата.

 

Задихаючись, нарешті,

Став, спинився По-Пок-Ківіс

Перед озером широким.

А на ньому в очереті,

В гущині, між островами

Тихо паслись дикі гуси:

То ховались в очереті,

То блищали в сяйві сонця,

Піднімали вгору дзьоба,

Поринали в чисту воду.

 

«Пішнеке! Кохані друзі! -

По-Пок-Ківіс гусям крикнув,

Оберніть мене у гуску,

Тільки в гуску велетенську,

В гуску, вдесятеро більшу,

Ніж всі інші дикі гуси!»

 

Але ледве По-Пок-Ківіс

Обернувся в дику гуску,

В велетенську дику гуску,

Ледве груди закруглились,

Простяглись могутні крила,

Ледве виріс дзьоб широкий,

Як із лісу з криком вибіг

І спинився Гайавата.

 

І знялися з криком гуси

Із озерних трав і квітів,

Закричали, полетіли

Понад озером спокійним

І сказали: «По-Пок-Ківіс!

Будь тепер ти обережний!

Не дивись униз, на землю,

Щоб не сталося нещастя,

Не було якогось лиха!»

 

І летіли дикі гуси

Далі все, на дику Північ,

То ховалися в туманах,

То купались в сяйві сонця,

Паслись, спали, ночували

На воді боліт пустельних

І до світу знов знялися.

Свіжо дув Південний Вітер,

Легко ніс могутні крила.

 

Коли враз почувсь далекий,

Невловимий шум і гомін,

Донеслись людські розмови,

Донеслись з села під ними.

То з землі дивились люде,

Дивувалися на крила,

Велетенські крила гуски,

Що були удвоє ширші,

Ширші, ніж запонки дверні.

По-Пок-Ківіс слухав крики,

Слухав голос Гайавати,

Слухав дужий голос Ягу.

Він забув гусей пораду,

Подививсь згори на землю -

І в одну хвилину вітер

Покрутив його і кинув:

Завертівся По-Пок-Ківіс.

 

І даремно він хапався,

Сподівався затриматись!

Падав вихором на землю,

То її він часом бачив,

То гусей під синім небом,

Бачив, що земля все ближче,

А блакить небес все далі.

Став він чути вже ясніше

Сміх людський, розмови, гомін,

Загубив гусей в тумані,

Десь внизу вігвами вгледів

І на землю зразу гупнув,-

Так на землю з неба мертва

Впала гуска велетенська.

 

Та його лукавий Джібі,

Дух його, в одну хвилину

Знов в людину обернувся,

В Єнадізі, танцюриста,

І почав тікати знову,

А за ним побіг, погнався

Гайавата з диким криком:

«Хай дорога буде довга,

Хай важка дорога буде,-

Все здолає гнів мій лютий,

Не втекти тобі від помсти!»

 

Доганяв вже Гайавата,

Був в руках вже По-Пок-Ківіс,

Але раптом завертівся,

Завертів круг себе листя

І пропав в дуплі дубовім,

Перекинувся змією,

Зник змією під корінням.

 

Швидко правою рукою

Покришив весь дуб, розкидав

Гайавата, та даремно:

Знов лукавий По-Пок-Ківіс

Обернувся у людину

І понісся, наче вихор,

До Червоних Скель над морем,

Що вартують-оглядають

Цілий край і Гітчі-Гюмі.

 

І Владика Гір могучий,

Гірський Маніто могучий,

Розчахнув Червону Скелю,

Розчинив йому провалля -

І сховав від Гайавати

В кам’яній міцній оселі,

Ввів його з ясним привітом

У пітьму печер похмурих.

 

А знадвору Гайавата

Рукавицею своєю

Розбивав Червоні Скелі,

Пробивав в горі печери

І кричав, і стукав гнівно:

«Відчини! Я - Гайавата!»

Та Владика Гір не слухав,

Не озвавсь до Гайавати

Із своїх печер похмурих,

Із безодні кам’яної.

 

І простяг він руки вгору,

І покликав Енімікі

І Вевесімо на поміч.

І прийшли вони на землю

З ніччю, з вихором, вітрами,

1 ... 22 23 24 ... 31
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Лонгфелло. Пісня про Гайавату, Олександр Олесь», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Лонгфелло. Пісня про Гайавату, Олександр Олесь"