Читати книгу - "Miserere (Псалом п’ятдесятий), Жан-Крістоф Гранже"

— Ви хочете сказати: ніяких частинок?

— Ніяких. Люди з лабораторії шпиталю Мондора оглянули внутрішню частину піраміди скроневої кістки під електронним мікроскопом. Вони також зробили хімічні тести. Там нема нічого. Найменшого сліду від якогось уламка, стружки, анічогісінько.

— І що це означає?

— Застосована голка, певно, була з такого твердого сплаву, що кістка не змогла залишити на ній бодай мікроскопічної подряпини. А це справді дивно. Бо голку було встромлено між слуховими кісточками, й вона проникла аж до завитки. Отже, тертя було. А проте інструмент не залишив жодного сліду.

— А як ви уявляєте собі цю голку?

— Дуже довгою. Вона пройшла крізь слуховий апарат, як звукова хвиля дуже великої потужності. Голка зруйнувала війкові клітини завитки, в якій розташований орган Корті. Я покажу вам негативні знімки, зроблені за допомогою електронного мікроскопа.

Жінка розстелила перед ним на письмовому столі чорно-білі відбитки. На них було зображене щось подібне до картин підводного світу з переплутаними водоростями. Здавалося, ці знімки хтось виніс зі свого кошмарного сну. По-перше, тому що вони зображували життя мікроскопічне, розвихрене, оповите темрявою. По-друге, тому що цей хаос війок нагадував щось подібне до нуртування мас під час революційного заколоту.

— Покриті війками зовнішні клітини, — провадила фахівець, — це ті чутливі частини, що вловлюють і підсилюють вібрації звуку. Як ви бачите, війки були пошкоджені вістрям голки. Якби жертва вижила, вона залишилася б глухою до кінця своїх днів.

Каздан підвів очі. Його погляд знову впав на груди, але цього разу жодних емоцій вони в ньому не пробудили.

— Доктор Мендес казав мені про спицю для плетіння. А що думаєте ви?

— Це не могла бути спиця для плетіння. Вістря голки було набагато гостріше.

Жінка підвелася й звернула свій погляд на схему, що висіла на стіні: щось схоже на різнобарвного равлика. Вона показала вказівним пальцем на вузький прохід:

— На цій схемі слухового органа ви можете бачити кісточки, які утворюють дуже вузький коридор, ось тут. Голка пройшла крізь цей отвір. А це означає, що її вістря було надзвичайно тонким. Думаю, те вістря мало руків’я, і перше, й друге були виготовлені з одного сплаву, дуже міцного, щоб не зламатися.

Франс Одюсон знову сіла. У Каздана несподівано зродилася одна думка. Думка на перший погляд украй абсурдна.

— А те вістря не могло бути виготовлене з криги? Замерзла вода не залишила б ніякого сліду…

— Ні. Така тонка голка з криги зламалася б об кістку. Я кажу про вістря завтовшки в кілька мікронів. Виготовлене з невідомого сплаву. Один із трюків наукової фантастики.

Жінка усміхнулася, коли зрозуміла, що сказала.

— Пробачте, я дивлюся забагато телесеріалів. Я хотіла тільки сказати, що таємниця саме в цьому. У тій зброї, якою скоєно злочин.

Каздан знову подивився на знімки.

Ці вугільні малюнки були схожі на закам’янілі образи, матеріалізовані зі страждань жертви. Його інтуїція знову підказала дивний висновок: існувала змова між причиною смерті, болем та мотивом, можливо, принесеним сюди з Чилі та з його катівень.

— Мені вдалося прибути на місце злочину дуже швидко, — сказав він. — Крик жертви ще відлунював у трубах органа. Певно, у Вільгельма Ґетца вихопився зойк неймовірної сили. Рікардо Мендес вважає, що він помер від болю. Ви думаєте, це можливо?

— Цілком. Ми провели чимало досліджень, намагаючись визначити больовий поріг барабанної перетинки. Це надзвичайно чутлива ділянка тіла. Протягом цілого року ми лікуємо баротравматизми, пов’язані з різкими змінами тиску, що виникають під час підводних занурень або польотів на літаку. За всіма свідченнями, такі травми супроводжуються надзвичайно гострим болем. У випадку вбивства, яке ви розслідуєте, голка проникла набагато глибше. Неймовірно гострий біль порушив увесь метаболізм тіла і спричинив зупинку серця.

Каздан підвівся, доклавши всіх зусиль, щоб нічого не впало, і сказав низьким серйозним голосом:

— Дякую, докторе. Я можу забрати знімки та результати?

Експерт від несподіванки завмерла. Зблиск недовіри промайнув у її погляді.

— Я волію дотриматися нормальної процедури й пошлю все це в Інститут судово-медичної експертизи. Ви одержите копію у своїй конторі.

— Гаразд, хай буде так, — сказав Каздан, уклонившись. — Я просто хотів скоротити розслідування на один етап. Ви вже допомогли мені зберегти чимало часу.

Франс Одюсон дістала візитівку й написала на ній номер телефону:

— Мій мобільний. Це все, що я можу вам запропонувати.

Каздан підняв ковпак і похитав ним, задзеленчавши дзвіночками.

— Дякую. І веселого вам Різдва!

13

Після шпиталю Трусо Каздан відвідав три парафії, де Ґетц також працював органістом і керівником хору. У церкві Нотр-Дам-дю-Розер, у чотирнадцятому окрузі, він не знайшов нікого, хто міг би надати йому потрібні відомості. Настоятель захворів, а другий священик був відсутній. У церкві Нотр-Дам-де-Лорет, на вулиці Флеш’є, він розпитав отця Мішеля, який намалював йому стандартний портрет Ґетца. Тихий, миролюбний, без минулого. Далі Каздан навідався до церкви Святого Томи Аквінського, що була неподалік бульвару Сен-Жермен, де також спіймав облизня. Релігійний персонал подався в подорож на два дні.

О пів-на-четверту Каздан повернувся додому. Він пішов у Кухню й приготував собі сандвіч. Хліб без шкуринки. Шинка. Сир гауда. Корнішони. Запиваючи все це теплою кавою, він твердив собі, що не має найменшого бажання телефонувати родинам, у яких Ґетц давав уроки фортепіано. Ще менше хотілося йому заглиблюватися в недавню історію Чилі. Натомість думка про молодого й дивного детектива збуджувала цікавість. Він мусив оцінити можливості нового конкурента.

Швидко проковтнувши сандвіч, Каздан налив собі ще одну філіжанку кави й сів