Читати книгу - "Не гальмуючи. В полюванні на тебе, Єва Райн"

Ніка

Хоч ми й посеред лісу, і вже досить пізно, з Едом мені… затишно. Не хочу їхати звідси. Просто сидіти й мовчати – неймовірно приємно. 

– Тобі не страшно? – раптом спитав Ед, значно зменшивши концентрацію “затишно”. 

– А має? – впилась поглядом в його очі. І… губи, які щойно цілувала. 

– Одна, посеред лісу… – загадково протягнув він. 

– Одній було б страшно. А з тобою ні. 

– Тобто мене ти не боїшся? Це радує. Чи ні… Ще не зрозумів. 

– Що в тебе з Вовком? – Ед, як і Вовк любить відвертість, то чому мовчати? 

– З Вовком? Ти впевнена, що тобі це буде… цікаво? 

– Не питала б, якби була не впевнена. 

– У Вовка біда. Кохана дружина кинула з двома синами. Старший до того ж – від першого невдалого шлюбу. Старому не щастило з жінками, що тут скажеш. 

– Але ж сини – то щастя. 

– Один так. Успішний, з кар'єрою і головою на плечах. Член клубу, має наречену гарну. А от другий – суща кара. Не знає, чого хоче! Не простив батькові своє паскудне дитинство. Не член клубу принципово. Отакі справи, Ласко. А якщо старий дізнається, що цей непутьовий син ще й дівчину, на яку він око поклав, катає – все, кінець світу. 

– Так ти син Вовка… Я давно помітила, що у вас багато спільного. Мабуть тому, ви й не можете знайти спільну мову. І ще: ніяких очей твій батько на мене не клав. 

– З твоєю професією варто бути уважнішою! 

– З якою професією? 

– Письменник-документаліст. Хіба ні? 

– Звісно! – в темних очах Еда знову проскочила посмішка. 

Він знає, хто я? Чи їх стосунки з батьком наскільки паскудні, що Вовк йому навіть цього не сказав? 

– А хто другий син, Еде? 

– Рік. Таткова гордість. 

– Тепер ясно. Дякую, що пояснив… Рік хороший хлопець. І ти… теж. І Вовк. Мені здається, ти надто багато від нього хочеш. Дай йому шанс. 

– Старий тебе в адвокати записав? 

– Ні. Просто я трохи бачу людей. В силу професії. 

– І що ж ти бачиш в ньому? 

– Їжака. 

– Їжака? 

– Так. За його голками прямолінійності й різкості – страх показати свою вразливість. Він її, чогось за слабкість вважає. 

– Цікаво. Письменниця ще й психолог? 

– Ні, просто кажу, що бачу. І ще, Еде: Вовк любить тебе. Бо йому не все-одно…