Книги Українською Мовою » 💙 Жіночий роман » Не чужі, Аріна Вільде 📚 - Українською

Читати книгу - "Не чужі, Аріна Вільде"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Не чужі" автора Аріна Вільде. Жанр книги: 💙 Жіночий роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 22 23 24 ... 97
Перейти на сторінку:

Давида немає приблизно хвилин сорок. Пошуки затягнулися. А, може, про мене вже забули? Як раптом він з’являється в полі мого зору разом ще з п’ятьма незадоволеними хлопцями, яких він залучив до «громадських робіт». Я вдивляюся в його фігуру, намагаючись відшукати кошеня, і розчаровано зітхаю, коли розумію, що в руках Давида його немає.

Не знайшли.

Чоловік підходить до моєї автівки, я опускаю скло й наші погляди зустрічаються.

— Тримай свою пропажу, — промовляє він, а потім виймає з-під бушлата мою крихітку і протягує мені.

Я щасливо усміхаюся, не знаючи, що сказати у відповідь. Притискаю до себе кошеня, яке притихло і пригрілося на теплих грудях чоловіка. Я б теж не відмовилася погрітися так, ткнувшись носом у міцні груди Давида.

— Дякую тобі, — промовляю щиро й палко.

— Пересідай на пасажирське сидіння, відвезу тебе додому.

— Навіщо? — підіймаю на нього питальний погляд.

— Як ти зі своїми руками збираєшся за кермо сідати? Ще в аварію потрапиш, адже ти справжня дівчинка-халепа, — без тіні усмішки промовляє він.

— Вагомий аргумент, — погоджуюся я й залишаю салон позашляховика, щоб помінятися місцями з Давидом.

Ми синхронно плескаємо дверцятами й пристібаємо ремені безпеки. Давид заводить двигун, я шукаю гідну радіостанцію.

— Вдома все ж раджу обробити рани ще раз антисептиком і замазати зеленкою. Загоюватися буде довго, по собі знаю, — подає голос Давид.

— Так, звісно.

— І наступного разу будь уважнішою, переходячи дорогу, — вичитує мене.

— Добре, — гублюся, не знаючи, про що ще з ним розмовляти.

Так довго мріяла про нашу зустріч, а тепер прилипла до сидіння, немов мовчазна статуя.

— Ми на вихідних збиралися в «Спейсі», грали в «Мафію», було круто, шкода, що ти не прийшов. Єгор казав, що запрошував тебе.

— Боюся, я вже занадто старий для такого, — невесело усміхається Давид. — Ти не проти, якщо я запалю? — питає він.

— Ні. Тільки вікно відчини, тато вб’є, якщо почує запах цигарок і вирішить, що це я палила.

— Тоді, мабуть, потерплю, — Давид повертає пачку цигарок назад у кишеню бушлату й не відводить погляду від дороги.

1 ... 22 23 24 ... 97
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Не чужі, Аріна Вільде», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Не чужі, Аріна Вільде"