Читати книгу - "Війна і мир 1-2"

373

— Урок з географії,

374

— Єй-богу,

375

«Віват, імператор, імператор!»

376

— Ну, дорогий друже, настрій у старого препоганий.

377

— Ідіть, дорогий мій, подивіться, чи пройшла третя дивізія через село. Звеліть їй зупинитися й чекати мого наказу.

378

— І спитайте, чи поставлено застрільників. — Що роблять, що роблять!

379

— Ваша величність, ми зробимо все, що буде можливо зробити, ваша величність!

380

— К бісу цих росіян!..

381

— Гарний народ!

382

— Батарейних зарядів більш нема, ваша величність!

383

— Накажіть привезти з резервів,

384

— Ось прекрасна смерть,

385

ваша величність.

386

— Молодим же він піткнувся битися з нами.

387

— Це суб'єкт нервовий і жовчний, — він не одужає.

388

треба було б видумати його,

389

До завтра, мій друже!

390

Я вас люблю.

391

забирайся,

392

Я вас люблю,

393

але якого біса понесло його на цю галеру?

394

діадемою

395

— Таточку! Андрій?

396

— Любий друже,

397

— Друже мій, боюся, щоб від сьогоднішнього фриштика (як називає його куховар Фока) мені не було погано.

398

— Не бійся, мій ангеле!

399

— Ні, це шлунок… скажи, Машо, що шлунок…

400

— Боже мімі Боже мім! Ох!

401

— Іди, мій друже,

402

підлітків

403

танець з шаллю

404

самовпевненість

405

підліточків,

406

підлітки,

407

— Дорогий графе, ви один з кращих моїх учнів. Ви повинні танцювати. Подивіться, скільки гарненьких дівчаток.

408

— Ні, дорогий мій, я краще посиджу яро людське око,

409

Моє ти кохання жорстоке

410

пані Сюза

411

Амалії Мансфельд.

412

братерство

413

так проходить земна слава.

414

дорогий мій?

415

— Напівбожевільний — я завжди це казав.

416

вершки справжнього хорошого громадянства, цвіт інтелектуальної есенції петербурзького громадянства,

417

Вершки справжнього хорошого громадянства

418

людини з великими гідностями,

419

Ти цього хотів, Жорж Данден,

420

— Князь Іполит Курагін, гарний молодик. Пан Круг, копенгагенський повірений у справах, глибокий розум… — і просто: — пан Шитов, людина з великими гідностями.

421

— «Відень вважає підстави запропонованого договору до такої міри поза можливим, що досягти їх можна лише рядом дуже блискучих успіхів; І він має сумнів щодо засобів, які можуть їх нам дати». Це достеменна фраза віденського кабінету, — казав датський повірений у справах.

422

— Втішний сумнів! — сказав глибокий розум,

423

— Конче треба розрізняти віденський кабінет і австрійського імператора, — сказав Мортемар. — Імператор австрійський ніколи не міг цього думати, це каже тільки кабінет.

424

— Ах, дорогий віконте, Європа ніколи не буде нашою щирою союзницею.

425

— Неодмінно треба, щоб ви приїхали побачитися зі мною.

426

— У вівторок, між восьмою і дев'ятою годинами. Ви мені зробите велику приємність.

427

— Пруський король!

428

— Це шпага Великого Фрідріха, яку я…

429

— Ну, що ж пруський король?

430

— Ні, нічого, я хотів лише сказати…

431

— Я лише хотів сказати, що ми даремно воюємо за пруського короля.

432

— Ваша гра слів негарна, дуже дотепна, але несправедлива. Ми воюємо за добрі начала, а не за пруського короля. О, який уїдливий цей князь Іполит!

433

чоловік глибокого розуму,

434

— Пробачте, табакерка з портретом імператора є нагорода, а не відзнака, — скорше подарунок.

435

— Були приклади — Шварценберг.

436

— Це неможливо,

437

— Стрічка — інша річ…

438

— Приїжджайте завтра обідати… ввечері. Треба, щоб ви приїхали… Приїжджайте.

439

скромність

440

«Відтоді, як ми здобули блискучу перемогу в Аустерліці, як ви знаєте, дорогий князю, я не покидаю більш головних квартир. Остаточно я добрав смаку у війні і тим дуже задоволений; Те, що я бачив за ці три місяці, — неймовірне.

Я починаю ab ovo. Ворог роду людського, вам відомий, атакує пруссаків. Пруссаки — наші вірні союзники, які нас обдурили лише три рази за три роки. Ми заступаємось за них. Але виявляється, що ворог роду людського зовсім не зважає на наші чудові слова і зі своєю нечемною і дикою манерою кидається на пруссаків, не даючи їм часу закінчити їх початий парад, на гамуз розбиває їх і оселяється в Потсдамському палаці.

„Я дуже бажаю, — пише пруський король Бонапарту, — щоб ваша величність були прийняті в моєму палаці якнайприємніше