Читати книгу - "Вибрані твори"

хотів малпувати. Про Хвильового по Хвильовому[634].

Чи виконав своє завдання? Га? Не питаю читачів — вони творитимуть кожен.

Питаю себе.

І кінчаю:

— Ходить Хвильовий по бур'янах революції, носить соняшну вагу, щоб висушити болото, а яке — ви знаєте.

__________

А «Синя трясовина» — теж добре, бо трясовина. Тільки синій — це ще мудрий, той, хто дивиться глибоко. А трясовина — зверху.

[Рецензія на книгу Ю.Шпола «Верхи».][635]
Юльян Шпол. Верхи. — Видавництво «Гольфштрем». Київ — Москва — Берлін, 1923, стор. 48

«Автор мав нещастя жити, як усі: — од колиски аж до 20 з гаком літ. Бовтався в настроях. Низав їх на віршований спис. Нанизане, потасувавши, видає», — отаке пробачіння Юльян Шпол дає в «Ante scriptum» до «Верхи». А звичайно, пробачіння, бо як же:

«Книжку свою колупаю, щоб молотом блазнів по скронях». (48).

Це — жадалося б. А насправді:

Скрізь трупи. Між трупів я. Лунає дзвін Переходової доби. Розчавлені гади Йорзають по спині. Всі в синьому. Сині (с. 18).

Отож — яким молотом? Яким молотом, коли:

...в мені — Занімілих мук Скривавлена рілля І благання на голову Кія... (с. 24).

Та-а-ак... Сам кія хоче. А чому? Ось:

Рили ми, рили... Вистьобали весь піт із жил, — А пиката перекупка Прийшла і сіла, — Заялозила в сало Обрійний порив (с. 25).

Хоче, не хоче скиглінь. Хоче, не хоче свиснути весні привіт,

Хоч в душі моїй осінь, Хоч гострий ніж Вже підрізав мій гніт (с. 4).

От через що бовтається в настроях і має нещастя жити (тільки не так, як усі). І пояснює (звідки непевність):