Читати книгу - "Бурштиновий Меч 1-6, Ян Фей"

Він доторкнувся рукою до згорнутих обладунків, заглиблений у роздуми. Не можна, щоб ця рана була спричинена вибухом. Це означало, що хтось штучно створив вибух і напав на охоронців графського особняка.

?

Серце Каргліза перестало битися. Перше, про що він подумав, це про те, на кого націлені ці люди. Це був герцог Антоній чи молодий принц?

.

Лайно.

.

Він був супроводжуючим військовим офіцером цієї дипломатичної групи, і як капітан гвардії Білого Лева, який прибув до Лантонілану з дипломатичною групою, його природним обов'язком було захищати Його Високість Харуза. Якби з молодим принцом щось трапилося, він не тільки посоромився б зустрітися зі своїм володарем, але й був би грішником Еруїна.

,

Каргліз облився холодним потом. Біль у його тілі, здавалося, зник в одну мить. Він підвівся з землі, взяв лицарський меч і вийшов з подвір'я.

.

На подвір'ї нікого не було. Напівзруйнований графський особняк все ще горів, і час від часу було чути звук того, що щось ламається. Десятки трупів Лицаря були розкидані всюди. Каргліз не втримався, щоб не зробити глибокий вдих. У нього з'явилася нова оцінка масштабів цієї атаки.

.

Він раптом про щось подумав і засунув руку в кишеню. У ньому була рубінова шпилька. Рубін насправді був кристалом зв'язку, який можна було використовувати для спілкування один з одним на певній відстані. Каргліз вийняв шпильку і поклав руку на рубін і металеву основу шпильки. Однак його розум був у безладді. Він спробував кілька разів, але не зміг активувати функцію рубіна.

Саме тоді, коли він занепокоївся, неподалік долинув крик здивування.

!

Містер Каргліз!

.

Каргліз одразу ж підвів очі.

.

Він побачив, як Харуз біжить до нього з Мікаєю. Містере Карглізе, чудово, що з вами все гаразд.

?

Я маю бути тим, хто це сказав, Каргліз відчував себе так, ніби він переродився. Він подивився на майбутнього короля Еруїна з ніг до голови. Переконавшись, що він справді неушкоджений, він довго зітхнув з полегшенням. Де ти був, князю Гарузе?

Мікая врятувала мене, відповіла Харузе і представила: «Вона – Мікая». Учитель теж її знає.

,

Насправді вони зустрічалися з Мікаєю лише один раз у містечку на мілководді. Однак Харуз знав, що його старшій сестрі не подобається, коли він спілкується з людьми невідомого походження. Він відчув себе трохи винуватим, коли представив Мікаю.

Однак Каргліз був зовсім не проти. Він лише трохи здивувався, що його пан знає цю маленьку дівчинку. Він придивився до маленької дівчинки і подумав, що вона справді красуня. Щиро дякую, міс Мікая, — сказав Каргліз Карглізу.

, -

Перед незнайомцем Мікая поводився дуже добре. Вона підняла спідницю і вклонилася Карглізу.

,

Містере Карглізе, боюся, що це був навмисний напад. Тоді Гаруз розповів йому, що бачив.

.

Каргліз насупився. Він уже очікував цього, але коли почув, що нападники — Бугас, то не міг не занепокоїтися.

.

В очах обивателя Буги були нащадками роду Сільвер. Чи варто говорити, що вони, як чаклуни, були від природи сильними. Їхня імперія в небі була недосяжна для смертних. Звичайно, в цю пору року мало хто в Еруїні, в тому числі і Каргліз, знав, що небесна імперія Бугаса була зруйнована.

.

Однак, незважаючи ні на що, бути противником такого колоса було задушливою справою.

ó

Однак він був сповнений сумнівів. Тонігель і Буги завжди були в хороших стосунках. Буги навіть допомагали своєму сеньйору будувати флот. Не кажучи вже про стосунки між Туманом і Еруїном. Чи може бути, що герцог Антоній образив бугів і змусив їх помститися?

Однак це, схоже, не пояснювало, чому вони шукали маленького принца.

.

Що робити далі, містере Карглізе? — спитав Гаруз.

.

Каргліз обернувся і подивився в бік графського особняка. Головні двері особняка були відчинені навстіж, і він міг невиразно бачити трупи кількох лицарів у залі. Здавалося, що герцог Ентоні пішов першим, а нападники пішли в тому напрямку.

.

Однак йому було цікаво, чому нападники зацікавилися новонародженою дівчинкою Еларою.

!

Якщо все це правда, відповів він, то Бернікель може бути небезпечним. Нам буде нелегко втекти звідси. Ваша Високість Харуз, у Вас є гарна ідея. Якщо ми зможемо зв'язатися з паном Еке та іншими, це дійсно здійсненний спосіб. Незважаючи на те, що це місце було атаковано, лантонці все ще мають війська в Берніцелі

!

Він зробив паузу і не міг не поскаржитися: Шкода, що ми не знаємо, куди вони поділися. Ми також не знаємо, куди поділася панна Лисмека та її друзі. Звичайно, є ще той мерзотник Шита!

.

Містере Карглізе, у Мікаї може бути спосіб, раптом сказав Харуз.

Хм? Каргліз подивився на маленьку дівчинку.

Дівчинка кивнула і відповіла дитячим голосом: Господи, ми можемо залишити Бернікель через каналізацію. Я знаю шлях, який веде до озера Лань в лісі Арухера.

?

Каналізацію? Каргліз раптом згадав, що Арухер був військовим опорним пунктом на шляху до В'єро. Тут була повноцінна каналізація та оборонні споруди, але це було щонайменше століття тому. Він не міг не здивуватися: Звідки ти знаєш?

Мікая опустила голову і прошепотіла: Це мій дім.

ó .

Боже мій, Каргліз не міг не зітхнути: «Бідна дитино, чому Господь не забрав тебе? У Тоніджелі вам краще, ніж тут.

.

Це не провина пана Брандо, відповів Мікая, я не хотів. Мої батьки тут, і я не хочу їх залишати.

,

Каргліз похитав головою, але Харуз підозріло глянув на Мікаю. У нього було відчуття, що той говорить неправду.

Принаймні, коли вона знову побачила Вчителя?

У всякому разі, Каргліз погодився на пропозицію. Вони не знали, скільки нападників було в Берніцелі, і ситуація в місті була незрозумілою. Найкращим вибором було поки що покинути це небезпечне місце, особливо зі статусом Харуза.

.

Однак Харуз все ще хвилювався за Шита, але Каргліза це не хвилювало. Той хлопець зник рано-вранці. Бог знає, куди він подівся.

Але

Без але, Ваша Високість Харуз. Шита все ще дракон. Боягузливий дракон не буде проблемою. Тон Каргліза був сповнений сарказму, коли він згадував слово «боягузливий». Панна Лисмека та інші не були присутні на бенкеті, тому це не повинно їх стосуватися. Ми повинні якнайшвидше переїхати в безпечне місце і зв'язатися з ними, щоб їм не загрожувала небезпека через нас.

.

Харуз кивнув і погодився