Читати книгу - "Бурштиновий Меч 1-6, Ян Фей"

.

Особняк Фіолетового графа спочатку був переобладнаною казармою у форті Берніцел. Незважаючи на те, що він кілька разів зносився і перебудовувався після Року Залізного Пера, внутрішня структура все ще зберегла більшу частину свого первісного дизайну. Крім оборонних цілей, він також використовувався як тимчасовий притулок.

,

Сьогодні стало очевидним, що ця функція стала в нагоді. Незважаючи на те, що половина особняка обвалилася на поверхню, інтер'єр графського особняка все ще був напрочуд великим. Коридори і звивисті коридори звивалися і поверталися, і якби не було когось знайомого, хто міг би повести за собою, легко було б заблукати.

Але для свого початкового власника цієї перешкоди, природно, не існувало. Незабаром Еке повів дружину і дочку на стежку, яка вела до підвалу особняка.

,

У коридорі було дуже темно, а двері багатьох кімнат були відчинені навстіж. Усі покоївки та слуги втекли, коли почався хаос, але Еке не знав, скільки з них могли б безпечно втекти, як і не знав, скільки непроханих гостей було в містечку Берніцел.

,

Патрульна кавалерія і міська варта ще не рушили з місця, і від цього його серце завмерло. Передбачалося, що це буде мирна ніч за межами графського особняка, але ця ніч не була мирною. У нічному небі час від часу вибухали спалахи світла, здалеку було чути крики вбивства та відчаю. Ця неспокійна і гнітюча ніч була особливо важкою.

,

Він провів свою дружину Юру довгим коридором у супроводі лише двох слуг. На щастя, в особняку все ще була мокра медсестра, яка не встигла вчасно втекти. Тепер вона тримала на руках їхню доньку Айлару.

.

Як не дивно, дівчинка міцно спала в такій атмосфері, ніби на неї зовсім не впливало навколишнє середовище. Коли Еке час від часу озирався назад і бачив тихе маленьке личко своєї дочки, його серце дуже заспокоювалося.

Він міцно тримав дружину за руку, відчуваючи тепло від руки Юри. Юра не сказала ні слова, але всі її почуття вже були висловлені в мовчанні.

1454

Розділ 1454

,

Юра, раптом сказав Еке, візьми нашу дочку і йди першою. Я мушу залишитися. Я господар цього закладу, і я маю відповідати за гостей. Якщо я піду, Бернікель буде в хаосі. Принц все ще тут, і він тут, тому що принцеса довіряє нам. Я маю забезпечити їхню безпеку.

.

Юра мовчки кивнув.

.

Будь обережний.

Я розумію, Еке лагідно посміхнувся, навіть якщо це для нашої доньки, я не буду так просто ризикувати життям. Якщо справи підуть не так, я вас наздожену.

Юра нарешті розслабився. Вираз її обличчя був, як завжди, спокійним, але вона міцно стиснула бліду руку чоловіка. Це показало її справжні почуття.

Незабаром вони прибули на дно особняка. У потаємній кімнаті на них уже чекав немолодий Лицар. Він, очевидно, увійшов через таємний хід, який з'єднував особняк із зовнішнім середовищем. Коли Еке побачив чоловіка, то був приємно здивований: пане Корсика, дядько Макаров тут?

Пане Еке, нарешті ви тут. Атака на вулиці виправдала наші очікування. Пан Макаров хотів приїхати сам, але ми його зупинили. Зараз він у напрямку мерії. Він попросив мене принести вам кілька слів, але зараз не час для цього. Ми вже охороняли вхід у таємний хід. Пане, будь ласка, спочатку перемістіться в більш безпечне місце, перш ніж ми будемо говорити.

— відповів немолодий лицар з прямим обличчям.

Еке тримав дружину за руку. Після хвилини мовчання він відпустив і забрав доньку від годувальниці. Він урочисто вручив Юрі найдорожчий скарб у світі.

.

Іди, Юра. Все буде добре.

.

Так.

Пане Еке, ви?

,

Я залишуся, пане Корсика. Князь Гаруз все ще надворі. Незалежно від того, чи тримає Лицар ситуацію під контролем чи ні, я мушу піти і подивитися.

Лицар середніх років подивився на нього зі складним виразом обличчя.

Гаразд, я піду з вами, пане Еке. Він обернувся і сказав Лицареві, що стояв поруч з ним: Виведи даму і панночку звідси. Добре захистіть їх.

,

Зрозумів,. Двоє Лицарів одразу кивнули.

Таким чином, Лицар відкрив таємний тунель. Юра заніс Еллу першою, а за нею годувальниця і двоє слуг. Нарешті вони увійшли і зачинили двері зсередини.

«Дякую, містере Корсика», — сказав Еке з почуттям втрати, побачивши, як його дружина зникла за потаємними дверима.

.

Ласкаво просимо, майстер Еке. Пішли. Я тебе відправлю. — спокійно відповів немолодий Лицар.

Еке був трохи приголомшений. Тільки-но він зібрався обернутися, як раптом відчув різкий біль у спині. Молодий герцог Антоній вражено розширив очі, недовірливо дивлячись на закривавлене лезо, що стирчало з його грудей.

,

В одну мить він відчув, як вся сила в його тілі покинула його. Він насилу відкрив рот і тут же виплюнув повний рот крові, змішаної зі шматочками внутрішніх органів.

Чому

,

Пан Макаров попросив мене передати вам повідомлення, пане Еке. Він сказав, що шкодує, що так багато навчив вас про дух лицаря. Твоя праведність і доброта зробили його щасливим, але Еруїн не з тих, кого можна врятувати невинністю і праведністю.

— спокійно відповів немолодий Лицар.

Ти

?

Еруїн — не єдиний Еруїн королівської родини Корвадо. Майстер Еке, ви хочете, щоб сім'я Офелії перетворилася на попіл у ваших руках? Тому вибачте. Іноді тільки кров може врятувати все

.

Очі дядька Макарова, гросмейстера Флітвуда Еке наповнилися сльозами. Він Сіель око відкрив рот і спробував дихати, ніби намагався за щось вхопитися. Він повільно простягнув руку і, здавалося, побачив обличчя дружини і дочки в безкрайній темряві. Юра

.

Свічку погасли.

.

У темряві замовкло.

Лицар середніх років зітхнув і обережно витягнув кинджал з холодного трупа юнака. Потім він обійняв його обома руками і обережно поклав на землю.

.

Він намалював рукою символ золотого полум'я на грудях і лобі і тихим голосом щось проспівав. Нарешті він зняв пальто і накрив тіло молодого герцога, який спав вічно.

.

Майбутнє Еруїна, сказав він тихо, Можливо, він піде іншим шляхом. Є тільки право, а справедливості немає.

У темряві потаємні двері знову відчинилися.

Він увійшов і востаннє оглянув кімнату, перш ніж зачинити потаємні двері. У цей момент у підвалі все повернулося до вічної тиші.

За потаємними дверима немолодий лицар мовчки йшов довгим коридором. Він зняв закривавлені рукавички і викинув їх. Незабаром перед ним з'явилося світло. Там на нього чекали підлеглі-лицарі.

.

Однак лицар, очевидно, був трохи збентежений, а його обличчя навіть трохи зблідло.