Читати книгу - "Мій особистий демон, Валерія Дражинська"

Негативно похитала головою. 

- Він пішов показувати мені будинок. Завів у якусь кімнату та почав чіплятися. Я відмовилася. Він застосував силу. Намагався зґвалтувати, - нервово зірвала хустинку з шиї, демонструючи синці від задухи, - Далі не пам'ятаю. Я вчора переборщила з алкоголем.

Капітан уважно подивився на моє горло, але видав єхидно:

- Яка зручна позиція, Анно Володимирівно. А свідки стверджують, що вас виніс із дому невідомий. Хто такий? - тиснув він на мене.

- Не пам'ятаю! - стояла я на своєму, все одно будь-яка інша версія в цьому кабінеті була неможлива.

- Ти знаєш, дівчинко, чий Жаров син? - капітан піддався до мене, давлячи поглядом, - Знаєш! Адже ви зустрічалися та навіть навчалися в одному університеті. Його батько знищить тебе, якщо продовжиш грати в пам'ятаю - не пам'ятаю. Кажи, що там сталося? Хто тебе виніс із будинку? Куди він тебе повіз? Вдома та в батьків ти вночі не з'являлася. Де він зараз перебуває?

- Я не пам'ятаю! - вибухнула я, закричавши, у той час, як двері позаду без стуку відчинилися.

Капітан перевів погляд на того, хто увійшов, та змінився в обличчі.

- Добрий день, Анно Володимирівно, Ілля Андрійович, - спокійно привітався чоловік, зупинившись трохи позаду мене, - Андрій Віталійович Басов. Що тут відбувається?

Я подивилася на нього. Середніх років, високий, дорогий, самовпевнений, нахабний. Вражає!

- А на якій підставі ви цікавитеся, Андрію Віталійовичу, - у голосі капітана чітко вгадувалася повага з домішкою неприйняття та жовчі. Так само горда моська, не пам'ятаю в якому мультику з мого дитинства, намагалася показати свою дрібну силу слону.

- Я представляю інтереси Анни Володимирівни, - я вже нічому не дивувалася, а ось у людини навпроти смішно витягнулася щелепа, - Бачте, у моєї клієнтки, - на моє плече опустилася рука і злегка стиснула його в заспокійливому жесті, - тонка душевна організація. Нещодавно в Анни Володимирівни була травма, після якої вона активно відвідує психотерапевта. Їй суворо протипоказано нервувати. Тож надалі всі контакти у цій справі тільки через мене. Ходімо, Анно Володимирівно, я вас проведу, - адвокат допоміг мені піднятися наче тяжкохворій, - Можете попрощатися з паном капітаном. Більше ви його не побачите. А я зараз повернуся, Ілля Андрійович, та ми продовжимо, а точніше почнемо розмову.

- А відколи це ви займаєтеся благодійністю, Андрію Віталійовичу? Така акула, як ви, і раптом зайнялися середнім класом. Не ваш рівень! - не витримав від єхидства шановний Ілля Андрійович, який залишився в дурнях.

- У містера Дрого Далтона, який є нареченим Анни Володимирівни, таких акул цілий океан, - спокійно відповів адвокат.

- До побачення, Ілля Антоновичу, - не змогла не увімкнути стерву та спеціально сплутала його по батькові.

Перенервувала! Не тільки сьогодні.

- Прощавайте, Анно Володимирівно!