Читати книгу - "Чужа секретарка, Олена Домова"

Катерина вийшла з офісу та вдихнула просочене вологою повітря. Початок листопада, але цей дощовий вечір був навдивовижу теплий. Різке похолодання в середині жовтня з неприємною мжичкою ввечері та кришталевою памороззю вранці змінилося теплими дощами. Дівчина пройшла через майданчик перед будівлею та вийшла до дороги.

Зазвичай дорога до зупинки займала не більше трьох хвилин, але сьогодні дівчині не хотілося поспішати. Карбуючи кроки, вона дивилася на блискучий під світлом вуличних ліхтарів асфальт під ногами. Де не де на дорозі траплялися різьблені листочки клену. Вони нагадували поклади золота в чорній породі з асфальту.

Кілька холодних крапель впало білявці на голову. І ледве вона встигла розправити парасольку, як з неба впав холодний хлющ. Але примхи природи не розгнівили дівчину. Навпаки. Вона заслухалася легким шелестінням крапель, що швидко прибирали втому після складного робочого дня, дарували рівновагу і полегшення.

Кроки дівчини ще трохи сповільнилися. Вона роззирнулася, вбираючи спокій цього теплого осіннього вечора.

Аж раптом дорогою пронеслася автівка. Катя ледь встигла відскочити на крок, але цього виявилося не достатньо. Холодна хвиля з великої калюжі облила їй ноги.

Беззвучно лаючи шибайголову за кермом, вона пришвидшилася. Ні, краще за все насолоджуватися осіннім вечором та слухати шурхіт дощу все ж таки під теплою ковдрою вдома.

Катя прийшла на зупинку. Судячи з кількості людей на ній, автобус мав от-от під'їхати. Так і сталося. Дівчина струсила парасольку та застрибнула на сходинки. Пройшла по салону і встала на вільне місце.

- Доброго вечора, - пролунало біля правого вуха, і дівчина розвернулася на звук.

Поруч з нею, тримаючись за поручень, стояв Дмитро та щиро посміхався.

- Доброго вечора, - кліпнула очима білявка, як вона могла не помітити, що стала поруч із знайомим? - Дивно бачити вас поза стінами офісу та ще й... - дівчина глянула на букет в його руці.

- Сьогодні в моєї дівчини день народження, - пояснив молодик.

- Он воно що. Вітаю, - усміхнулася Катя.

- Обов'язково передам вітання. А ви з роботи додому?

- Так.

Вони ще трохи поговорили, поки Дмитро не вийшов на одній із зупинок. Невимушена розмова зі знайомим знову підняла настрій. Так, не варто зосереджуватися на складнощах і негараздах. Краще насолоджуватися світлими моментами. Як-то теплий вечір в середині листопада чи випадкова зустріч з хорошою людиною.

Катя вийшла на своїй зупинці і попрямувала додому. Око вихопило задумливого баристу з її улюбленої кав'ярні, який вдивлявся кудись крізь скляні стіни кіоску. Й захотілося того шоколадного тістечка, яке вона вже давно пригледіла, але вранці з'їсти його не було коли. Та тепер вона могла посидіти з філіжанкою ароматного зеленого чаю та шоколадним смаколиком. Так само, як і бариста, споглядаючи світ через скляні стіни кав'ярні.

Та виявилося, що ввечері в яскраво освітленому приміщенні через скляну стіну майже нічого не видно. Тож лишалося тільки поглиблюватися у власні думки та мрії.

Перше, що вона зробила, відкинула спогад про те, як сиділа за цим столиком минулого разу в компанії Геннадія Анатолійовича. Та перевела увагу на свої цілі. Останніми днями Катя серйозно замислювалася над тим, що варто винайняти квартиру, щоб жити окремо. Вона переймалася тим, як сприймуть це батьки, але в її віці вже час ставати самостійною. Тим паче, що її зарплата вже цілком дозволяла це зробити.

Непогано було б знайти квартиру ближче до офісу, щоб не витрачати час на транспорт. Так, їй пощастило, що до офісу йде прямий автобус, й пересадки не потрібні, але все одно дорога займала майже сорок хвилин. А це було обтяжливо.
 

Поки розмірковувала непомітно навіть для самої себе почала розглядати варіанти оренди квартир поблизу офісу. В око впала квартира-студія. Невелика, але дуже гарно оздоблена та ще й з великою лоджією, про яку дівчина мріяла ще з дитинства. Оголошення розмістили десять хвилин тому. Судячи з адреси це було зовсім близько від Зегер-груп, та й ціна дивовижно низька.

Дівчина нервово закусила губу, натисла на іконку чату з орендодавцем і швидко набрала повідомлення. Орендодавець негайно з'явився в мережі та невдовзі відповів, що квартира готова для огляду. Низька ціна зумовлена тим, що угоду треба укласти якнайшвидше й потребується завдаток в розмірі трьох внесків. Попередній орендатор, який платив місяць у місяць, несподівано виїхав, і власниця квартири не хотіла більше потрапляти в ситуацію, коли необхідно терміново підшукувати заміну.

Катя ще раз перевірила свої надходження від компанії і свої збереження в онлайн банкінгу. 

Поки жила з батьками дівчина майже не витрачала зароблених грошей. Що їй було потрібно, вранішня кава, перекус на роботі, рідкісне відвідування кафе? Ото й усі витрати. Грошей цілком вистачало на завдаток, тому білявка погодилася на такі умови. Огляд квартири призначили наступного дня на обідню перерву Каті.

Білявка підвелася зі свого місця, зібрала зі столу паперовий посуд та подякувала баристі. Той подякував у відповідь та запросив заходити частіше. Катя кивнула, вийшла з кав'ярні та подріботіла додому. Хоч і кортіло розповісти про все батькам, тільки коли всі речі вже будуть зібрані, щоб уникнути спроб її зупинити. Але совість не дозволяла вчинити так з близьким людьми. Тому, поки в ній ще є рішучість, Катя вирішила розповісти про все одразу.

Як не дивно, батьки сприйняли новину досить спокійно. Тільки тато бурмотів з приводу нагальності переїзду. Але тільки тому, що переживав про власне здоров'я.

- Невже не могла почекати поки твій брат приїде? Це ж скільки всього тягати! Ох, моя спина.

- Тату, не переймайся. Там повністю облаштована квартира. Якщо все складеться, свої речі я перевезу потроху сама.

- Та що ж я за батько такий, що не допоможу дитині переїхати? - образився той. На це Катя лише зітхнула та подумала про себе: "Той, по якому театр ридає". 

Наступного дня в означений час Катерина підійшла до сучасної багатоповерхівки. Від роботи до неї менше десяти хвилин пішого ходу. З кабінету Юлії Володимирівни навіть видно було краєчок цього будинку. Дуже зручно!

Власниця квартири задала кілька питань з приводу наявності в дівчини постійної роботи, дітей чи домашніх тварин і була приємно вражена відповідями.

- Мій попередній квартирант також десь тут недалеко працював. Такий гарний хлопець. Якби ж то не підставив мене із цією орендою... - бідкалася пані Ірина і одразу ж намагалася його виправдати: - Може звільнили його, може ще шось...

Катя не планувала слухати про колишнього орендаря та його негаразди, тим паче, що час обідньої перерви спливав, а чогось перекусити все ж таки хотілося, тому вона перервала розмірковування жінки.

- Мені квартира підходить. Я готова внести завдаток вже сьогодні та переїхати у ці вихідні. Якщо вас все влаштовує, то давайте підпишемо договір.

Пані Ірина перестала вести розлогих бесід та швиденько дістала підготовлені папери. Катя пробігла очима по пунктах договору.

- Цей пункт про зміну вартості оренди. Ми укладаємо договір на один рік. Це невеликий строк, тому навряд чи зміна буде зумовлена інфляцією. Тому я наполягаю на доповненні: в разі, якщо орендодавець та орендатор не домовляться з приводу нової ціни, орендодавець повинен повернути суму завдатку. Як на мене це чесно.

- Ой, я не знаю. Це ж типова форма... - закривилася пані Ірина.

- Справді? - поправила окуляри білявка.

- Ну гаразд. Роби як хочеш. Тільки в мене роздрукувати інший варіант ніде.

Катя зітхнула. Все ж таки пообідати їй сьогодні не судилося.

- Можемо роздрукувати його у мене в офісі.

Решту обідньої перерви було витрачено на виправлення та роздруковування паперів. Але нагородою за страждання Катерині був екземпляр договору про оренду такої бажаної квартири, а також комплект ключів. Катя немов на крилах полетіла до свого кабінету. Все виходило надзвичайно добре.

Юлія Володимирівна підозріло глянула на секретарку, що ніяк не могла припинити посміхатися.

- Ви у доброму гуморі, Катю. Сталося щось хороше.

- Так, я орендувала квартиру, - поділилася радістю білявка і навіщось додала: - Тепер житиму біля офісу.

Директорка, судячи з вигляду, радості підлеглої не оцінила, але привітала її з переїздом. Потім нагадала про завдання, які давала на початку дня та спитала  про найближчі зустрічі.

- Я внесла розклад у ваш щоденник, - відзвітувала помічниця.

Пані Середа віддавала перевагу, коли це можливо, записам на папері, тому розклад та ключову інформацію беріг її щоденник виконаний на замовлення. Втім в директорки не завжди був час вносити інформацію самостійно, тому вона просила зробити це свою помічницю. Катя не розуміла, як можна довірити таку особисту річ як щоденник інший людині. А от Юлія Володимирівна була до цього всього байдужа. Можливо тому, що в особистому щоденнику Юлії Середи не було її особистості.

Коли робочий день скінчився, Катя вирішила не чекати вихідних та заїхати до квартири негайно. Тому вона метнулася додому, взяла найнеобхідніші речі й поїхала обживати свою нову квартиру.