Читати книгу - "Рікі та дороги"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Привіт, Матюшо. У мене все гаразд, сьогодні я влаштувалася на роботу в школу, у якій ти раніше навчався, пильную шкільний гардероб. У мене буде багато роботи взимку, трохи менше восени та весною і зовсім не буде роботи влітку, але до того часу я підшукаю собі щось інше. Навколо мене багато хороших людей, яких ти знав і які дуже добре до тебе ставилися, тепер вони так само добре ставляться до мене.
Я знаю, що хотіла писати тобі щодня, але іноді в мене немає так багато новин, які тобі можна розповісти.
Я дуже сподіваюся, що в тебе все гаразд і ти читаєш мої листи. Можливо, і ти колись мені щось напишеш? Чи ти ніколи не пробачиш мені того, що я вчинила? Я люблю тебе сильно, і притискаю до себе міцно-міцно, і цілую двічі.
Твоя мама.
Тоді я взяв до рук інший лист і так само розірвав його збоку.
У мене нарешті вдосталь часу, щоб пояснити тобі, що сталося. Роботи в мене тепер значно менше, двічі на тиждень я приходжу в школу й допомагаю з ремонтом до нового навчального року. Наразі я сиджу і дивлюся з вікна на садок, про який розповідала тобі раніше. Вишні вже достигли, і на них постійно «пасуться» діти. Просто зараз якийсь хлопчик рве їх і складає собі за пазуху, я думаю, що його батьки не будуть у захваті від цієї затії, тому що вишневий сік дуже складно відіпрати.
Я хочу сказати, що багато-багато років любила тебе більше за все на світі. Я старалася для тебе і робила все, щоб ти почувався щасливим. Ти був дуже непроста дитина, і, бачить Бог, я робила для тебе все, що могла.
І я могла б зробити ще більше, якби не була сама. Хоча я й не була сама, бо був іще твій тато, але його ніколи не було вдома, він формально брав участь у твоєму вихованні, а взагалі постійно був у своїх відрядженнях..
Коли я просила, щоб він нарешті покинув це і приділив тобі більше уваги, він навіть слухати нічого не хотів. Лише кричав і казав, що я мушу цінувати все, що він робить, бо він старається не для себе, а для нас із тобою, Матвію.
І я вже сказала, що мені було дуже складно, особливо розуміти тебе. Ніхто точно не міг сказати, що з тобою, чому ти поводишся так, як ти поводишся. Але, коли навіть ти подорослішав, тебе не можна було надовго лишати самого. І ти робив іноді смішні речі: не знаю, чи пам'ятаєш, як одного разу намазав банку варення на стіл, бо тобі було цікаво, чи вистачить на всю поверхню.
Але іноді ти робив страшні речі, наприклад, кричав або плакав без причини, або втікав від мене, коли був на вулиці, або просто зупинявся й кудись подумки зникав. І я нікому не могла пояснити, що з тобою. Я не кажу, що всі ці речі — це погано, бо це робить тебе цікавою особистістю, можливо, колись ти станеш видатним художником, чи науковцем, чи музикантом, але до того часу, як мені здавалося, я просто з глузду з'їду.
А одного разу твій тато повернувся з відрядження і був чимось сильно схвильований, але ні про що не хотів зі мною говорити. Він одразу пішов кудись зі своїми друзяками, а ввечері повернувся напідпитку і сказав мені страшну річ. Знаєш, що він сказав? Він сказав, що ти — розумово відсталий. Тільки, будь ласка, не подумай, що я тебе проти нього налаштовую, бо він також старався як міг, але, виходить, є такі моменти, коли ми вміємо і знаємо недостатньо, щоб урятувати ситуацію, і в такому разі це треба щиро визнавати і не вдавати із себе героя. Твій тато того вечора дуже сильно мене образив, я навіть не хочу повторювати слова, які він сказав. І саме ця ситуація все зламала. Я не могла більше тримати це все в собі, мені було образливо і боляче.
І коли твій тато поїхав, я зрадила його з дядьком Олесем. Той був дуже ласкавий до мене, а мені було так самотньо, а він слухав мене дуже уважно, і мені на якусь мить стало ліпше.
Але я не змогла так просто із цим жити. Тобто я зрадила, але совість не давала мені спокою. Дядько Олесь пропонував нам із тобою різну допомогу, він був готовий навіть забрати нас до себе, але я не була готова до таких кроків, тобто я не хотіла, щоб іще хтось ніс за тебе відповідальність, крім мене.
Я відмовляла йому, хоча ми й далі час від часу бачились.
І це все стало гризти мене ще більше, бо я хотіла, щоб мене хтось вислухав і зрозумів, а вийшло, що створила ще одну проблему. Коли твій тато повернувся, я вирішила йому все розповісти. Ми тоді разом повернулися з лікарні, бо тато порізав сильно руку, коли майстрував тобі апарат мисливців за привидами. У нього був піднесений настрій і дуже лагідний вигляд, мені навіть здалося, що мить дуже вчасна.
І тебе також не було в будинку, ти, напевно, грався десь у саду чи був у підвалі — не знаю. І тоді я все розповіла татові. Але він страшенно розсердився, побіг до Олеся й хотів з'ясувати з ним стосунки.
Він намагався виламати йому двері й розбив вікно та порізався тим склом. Сусіди чули весь цей гамір і викликали міліцію, і твого тата забрали без особливих розборів. Я повернулася додому, але тебе ніде не було, я шукала в саду і в підвалі, тоді побігла до озера. Я навіть подумала, що ти потонув… Я гукала, і гукала, і гукала, і майже втратила голос, і так багато плакала, що мої очі ніби затягнули плівкою. А тоді я, безсила, прийшла додому, а ти вийшов мені назустріч, а в тебе на спині був цей апарат мисливців за привидами, який тобі зробив тато.
І, знаєш, Матвію, я дуже хотіла бути тобі хорошою мамою, і я старалася з останніх сил, і тато також старався, будь певен, але просто щось не вийшло. Щось
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Рікі та дороги», після закриття браузера.