Читати книгу - "Ліки без рецепту не продаються, Любава Волошин"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
-" Мені імпонує ваша прихильність до мене,однак я вважаю таке не справедливим до інших адептів."- Аліна не хотіла стати білою вороною. Ця думка викликала усмішку,враховуючи білі станції цілителів,не бути білою вороною у неї не особливо получиться.
-"Я не відділяю тебе від інших,просто не хочу марнувати твій дар. Колись ти мене зрозумієш і подякуєш. Поки мене не буде задумайся над іншими напрямками. Твоя стихія повітря,то і буде легко плавно управляти потоками магії і це неабияк допоможе при військовому напрямку. Така ж ситуація і при напрямку природи, чи загальному. Я мовчу про те який вклад з твоїм потенціалом ти могла б внести у науковій сфері."
Після цього куратор швидко покинула кімнату,як зрозуміла Аліна вона прямувала до ректора. В перший же день їй не вдалось зробити все без проблем. Аліна сиділа у повній тиші у порожній кімнаті і обдумовувалв слова куратора. Вона не могла вирішити ким же на справді вона хоче бути.
В минулому житті, ще до того як її випадково перемістили у Древендумі вона не мала особливого вибору. Ніхто не питав її думки,а зараз все змінилось.
Нещодавно в артефакті Істинни вона бачила свою мрію. Але вчора вона бачила зовсім інше. Вона сиділа і думала,що б це могло значити.
Висновок якого вона дійшла був простим,через внутрішні зміни змінилось і її майбутнє. Вона голосно видихнула. Як то кажется,хто не ризикує,той не має шампанського?
Що ж, значить так тому і бути. І тепер єдиним,що вона остаточно знала це те,що білий їй личить. Усміхнувшись, вона продовжила очікувати повернення куратора.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ліки без рецепту не продаються, Любава Волошин», після закриття браузера.