Книги Українською Мовою » 💙 Сучасний любовний роман » Поміж руїн , Адріана Вокер 📚 - Українською

Читати книгу - "Поміж руїн , Адріана Вокер"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Поміж руїн" автора Адріана Вокер. Жанр книги: 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 23 24 25 ... 68
Перейти на сторінку:
Розділ одинадцятий

Мої очі були по п'ять копійок. Серйозно, таке відчуття, наче моє серце ось-ось вирветься з грудей, а очі повилазять з орбіт. Руки...та що там руки. Все моє тіло зрадницьки тряслося, а в голові густий туман. Спогади миготіли один за другим, і я вже була не впевнена, де я знаходжуся насправді. В кабінеті Девіла, чи в своїй кімнаті, де наді мною знущався він. 

— Що ти..? Ти що тут забула? – Джеймс повернувся в сторону чоловіка, очікуючи пояснення, але дуже скоро пожалів про це, коли побачив його погляд. Його лице було настільки серйозним, а в очах палав холодний вогонь, що здавалося, наче над ним височіла густа чорна хмара, яка стріляла своїми блискавками в усіх оточуючих. 

Секунда. Всього лише секунда, як він вже притиснутий до стіни, а його горло міцно стискають сильні чоловічі руки. Стиснувши зуби до побіління в очах, він дивився на наляканого Джеймса, який вже зовсім не розумів, що відбувається. Кинувши погляд на Меган, яка вже була не в світі цьому, він відпустив покидька, пропускаючи його охорону, а сам поспішив до коханої, якій вже подав води Кевін.

— Що сталося? Що з нею?

— Немає часу на пояснення. Вона води всерівно сама не вип'є, дай сюди – він різко відібрав стакан у чоловіка, та натпивши трохи, з натиском поцілував дівчину, яка ось-ось задихнеться. Вода стікала по підборідку кожного, і за іншими обставинами Кевін, скоріше всього, вдарив би чоловіка за таку наглість, але зараз їй потрібен був ковток свіжої води, яку сама вона випити не зможе. Тому, не в силах спостерігати, як його кохану цілує інший, ще й не хтось там, а рідний брат, він поспішив вийти з кімнати, перевірити, чи пішов той покидьок звідси. Джеймс не гаяв часу, швидко забравшись звідси разом зі своїми шавками, а здивовані робітники дивилися то на від'їжджаючу машину, то на Кевіна, який спостерігав за цим. 

Аманда, сама наймолодша з колективу, підійшла до чоловіка, який все ще дивився в пустоту, про щось глибоко задумавшись.

— А...що сталося?

Кевін опустив погляд на дівчину, яка була майже на дві голови менша нього, та взявши себе в руки, лише мовив не звертати уваги та повертатися до роботи, а сам поспішив назад до недо-коханців.

Дівчина вже сиділа на дивані, пригорнута в обіймах Девіла, поки він гладив її по голові та щось говорив. Вона вже була в свідомості, але все ще плакала, її тіло тремтіло, а губи опухли від поцілунку.

Коли Кевін зайшов в кабінет, вона повільно підняла погляд, але побачивши всього лише секретаря, поспішила опустити його. Це був не Джеймс.

— А я чомусь наївно думав, що я твій перший і останній хлопець. І подумати не міг, що ти могла бути одруженою..

— Я...неважливо. Він самозакоханий покидьок, який хотів сина. При цьому зраджував мені, навіть не намагаючись приховати це від мене.

— А як ви.. познайомилися?

— Це був фіктивний шлюб. Мені потрібні були гроші, а його батьки вимагали знайти дружину. Контракт був підписаний на рік, але я, як сама остання дура, закохалася в нього. А він використав це, йому було вигідно. Йому не треба було витрачати на мене багато грошей, а його батьки не чіпатимуть його. Я вся світилися від щастя поряд з ним. Була і домогосподаркою, і коханкою, і на роботу ходила...– Кевін сів навпроти, мовчки слухаючи її розповідь, а Девіл очей від неї не відводив, все ще гладивши її по голові та спині в заспокійливому жесті. Слухаючи її, він повірити не міг в це, оскільки справді вважав його досить непоганою людиною.

— Але через два роки його батьки знову з'явилися, вимагали онуків..В кругах говорили, що він імпотент, і він...– вона глибоко вдихнула, набравши побільше повітря, адже розповідати про це було неприємно, хоча вона, як здавалося, вже давно забула про це. Її голос тремтів, але вона просто здалася, все ж показуючи слабину перед ним.

— Спочатку намагався добровільно мене вмовити, але коли я відмовилася, говорячи, що ще не готова, то перейшов на примус. Спочатку він просто давив на мене, кричав, навіть моїх знайомих підговорив, аби вони вправили мені мізки, а пізніше.. перейшов до насилля. Бив, бувало, замикав мене в квартирі одну. Водив коханок, намагався пробудити в мені ревнощі, аби я здалася. Але я терпіла. Сліпо вірила, що він рано чи пізно охолоне. Одного разу він намагався мене... зґвалтувати. Мої нерви разом з терпінням вичерпалися, і я подала на розлучення. Ми зробили все це тихо, аби соціум не дізнався, але все ж інформація просочилася, і мій колектив, так само як і знайомі Джеймса, дізналися про це. Чоловік швидко владнав проблему завдяки грошей і зв'язків, а я, будучи весь час в центрі уваги, ледь не зійшла з розуму. В мене почалася депресія....– сльози знову текли по очах, а Меган вже була не в силі щось говорити, просто вткнувши голову в чоловічі груди та тихо пускаючи сльози. 

У грудях двох чоловіків щось боляче поколювало, і вони, перекинувшись поглядами, вирішили обов'язково навідатись в гості до нього. 

— Все, тихо...вставай. Я завезу тебе додому – Девіл обійняв дівчину за талію, обережно піднімаючи її на ноги, та, давши розпорядження Кевіну, вони попрямували до машини.

Їхали вони мовчки, оскільки кожен думав про своє. Точніше, думав Девіл. А Меган мовчки дивилася у вікно автомобіля, ні про що не думавши. В її очах, так само як і в душі, було пусто. Думати, переживати не було сил, ні фізично, ні морально. Тому, не помітивши на собі погляд чоловіка, вона спокійно поринула в царство Морфея, де на неї очікувала її покійна матір...

*****

17:45. Скільки годин я проспала? Як я опинилася в своїй квартирі на своєму ліжку? Чому у мене так болять очі?

Меган повільно піднялася з ліжка, намагаючись пригадати події сьогоднішнього дня, та краще б вона цього не робила..

— Господи...

Швидко одягнувшись, дівчина почала телефонувати Девілу, який, як на зло, не брав трубку. 

З цим усім, вона зовсім забула про головну причину свого візиту в компанію – звільнення. Хай їм грець, як можна бути настільки вітряною? 

Сівши в таксі, дівчина поїхала прямо до квартири чоловіка, адже поговорити з ним їй потрібно як ковток свіжого повітря. Голова вже не боліла, а про Джеймса вона й зовсім забула, адже вважала, що весь негатив краще залишити позаду. Втекти від проблем, знову вдихнувши в повні груди. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 23 24 25 ... 68
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Поміж руїн , Адріана Вокер», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Поміж руїн , Адріана Вокер"