Читати книгу - "Ігри долі, Анна Квітка"

Дживан тільки глянув на сина, але промовчав.

Минуло два дні. Всі повернулися додому, і до Евсун приїхала Асли.

— Евсун! — Асли з радістю побачила подругу.

— Асли, люба, — відповіла Евсун, намагаючись усміхнутися.

— Як ти? — запитала Асли.

— Я в нормі, — відповіла Евсун, хоча її вигляд ще видавав сліди емоційного болю.

— Як справи вдома? — запитала вона.

— Ситуація напружена, — відповіла Асли. — Пан Дживан сказав Селіму з’ясувати, де ти була і що робила там.

Евсун відчула, як її охопила паніка. Вона боялася, що батько дізнається правду. Тепер їй доведеться стикнутися з його гнівом.

Минув день після виписки з лікарні, і Евсун вже була вдома. Вона сиділа в кімнаті, коли до неї зайшла Айше.

Айше: “Доню, як ти?”

Евсун, намагаючись виглядати спокійно: “Добре, мамо, все гаразд.”

Айше, сівши поруч, виглядала серйозно: “Евсун, я тебе дещо спитаю.”

Евсун: “Питай, мамо.”

Айше, злегка нервуючи, почала: “Доню, розкажи, що ти робила в Амасрі? Прошу, розкажи все. Дживан й так скоро дізнається.”

Евсун відчула, як серце стискається. Вона мовчала. Занадто багато болю було в цій ситуації, і слова не давалися на язик. Айше зрозуміла її мовчання, встала і вийшла з кімнати, залишивши Евсун на самоті.

Евсун тихо заплакала. Вона не хотіла брехати, але не могла і розповісти правду. Тепер вона знала, що більше ніколи не зможе довіряти нікому, навіть найріднішим.

Пройшло кілька днів. З-за кордону повернулася Зейнеп, дізнавшись, що Евсун погано почувається, вона приїхала, намагаючись підтримати подругу. Айше подзвонила їй, повідомивши про стан доньки.

Айше: “Доню Зейнеп, вітаю!”

Зейнеп: “Дякую, мамо Айше.”

У цей момент до дому зайшов Левент. Побачивши Зейнеп, він застиг на місці.

Левент: “Зейнеп?”

Зейнеп, здивована його реакцією, відповіла: “Привіт, Левент. Мамо Айше, я до Евсун.”

Зейнеп зайшла до кімнати, де Евсун сиділа, потопаючи в сльозах. Побачивши подругу, Евсун одразу зраділа.

Евсун: “Зейнеп? Ти приїхала?”

Зейнеп усміхнулась, але її очі видавали тривогу: “Так, почула, що тобі погано, і приїхала. Як ти?”

Евсун, все ще з сумом в очах, відповіла: “Усе погано. А ти як?”

Зейнеп, сідаючи поруч, подивилася на неї серйозно. “Я приїхала ще з однією причиною… незнаю, чи це радісна новина чи ні.”

Евсун, зацікавившись: “Що таке?”

Зейнеп глибоко вдихнула і, з деяким хвилюванням, мовила: “Я вагітна.”