Читати книгу - "У полоні Фонду, Crown Horror"

"Час іти."

Коли вони верталися цим коридором, Марк помітив, що усі папери з кабінету зникли.

***

  — Дивакуватого ти нам створив брата, так і хоче від нас утекти...   — Розмовляв Залізний з 1048.

  — Він просто хвилюється за Емі, вони справжні друзі.

  — Та йому ж навіть дня немає, він цю дівчину вперше побачив.

  — Взагалі-то, я помістив туди душу людини, яка ще вчора мешкала тут, у Фонді, і він вже доволі довго з нею товаришував.

  — А, то він рюмсає, тому що був людиною і має людські переживання?

  — Так.

  — Стривай, але ж ти так само бігав комплексом, шукаючи нас.

  — Мене ніхто не шантажував, на відміну від нього.

  — Та все ж ця дівчина для нього важлива, як брати для мене. Я знаю! Давай ми віддамо Масці цю ВІП картку, підемо та врятуємо її, тоді він припинить нас цуратися!

  — Мені здається, він має сам це зробити. А з яких таких пір ти допомагаєш людям?

  — Вона не людина, тільки прикидається. У неї під шкірою залізна пластина, прямо як...

  — О, ні, ти помиляєшся, це не термінатор.

  — Ну а як тоді ти це поясниш?

Вухастик не знав, що йому вколов 049, та воно полегшило страждання. Він підбіг до сородичів та всміхнувся, коли вони раптом замовкли.

  — Більше нічого не болить?   — Змінив тему Залізний, коли підійшов Лікар.

  — Голова. Трохи.

  — Голова? А ти менше бігай кругами, коли хтось намагається дати тобі ліки. А з тобою що не так?   — Спитав Залізний вже у 1048, коли той почав вимальовувати каракулі у повітрі.

  — Ло-бо-то-мія? Ем ні, таких ліків тут немає.

  — Це не ліки, це назва операції.

  — Правда?   — Поцікавився Залізний у Лікаря.   — А ти можеш зробити таке з Вухастиком, щоб він ні на що не жалівся?

  — Це не від фізичного болю, а від душевного. Пацієнту роблять отвір у черепі, аби випустити меланхолічні думки, у твого товарища кісток немає.

  — Цікаво, а якщо череп трісне, його можна замінити залізякою?

Плюшевий штовхнув Залізного, аби той заткнувся.

  — Ну, вважатиму це за "так".