Читати книгу - "У полоні Фонду, Crown Horror"

Спецназ вже закінчив евакуацію і спустився на третій рівень. Марк дуже хотів, аби їм зустрілися ці озброєні бевзі, та все ж 1048 не заслужив отримати кулю, він врятував йому життя. Тут, на першому рівні, усі стіни були вкриті чорними плямами, а довкола валялися гнилі трупи. Колишній піддослідний мав би лякатися такого видовища, проте останнім часом він якось зверхньо ставився до смерті.

— Що, Маска, твій старший брат постарався?

Бачучи, як новенький жартує над шматком пластами, Залізний зрадів, не тільки тому, що у нього з'явився спільник, а ще й тому, що Марк жартував, отже, йому покращало. Вухастик теж не жалівся, і тепер усі четверо ведмедиків скакали попереду 035 та 04, хоча Марк усе ще трохи сумував.

"Кімната Картера, нарешті я приготую антидот і позбавлюся вас, ведмеді". — Маска ніколи не говорив з таким захватом, та Залізний теж не прогавив моменту.

— Щоб ти там не робив, так і залишишся шматком пласмаси.

— Це тут мешкають сучасні лікарі?

— Ну так, а ще вчені та дослідники. — Відповів Марк 049.

"Якщо хочеш, можеш узяти їх і прогулятися рівнем, я впораюся сам."

Залишившись на одинці з собою, Маска узявся обшукувати кімнату. Хімікат лежав не на столі, а у сейфі, пароль до якого знав тільки Картер. На ньому стосом вклали папери, які раніше вивчав Марк а ще колоду карт, намальовану від руки. Він швидко подивився на документи і навіть зацікавився, чому цей працівник Фонду так хотів вбити якесь дівчисько, а от карти не привернули уваги. Втім, недовго 035 лишалося нудьгувати: господар кімнати мав скоро повернутися.

***

Він для чогось повернувся до дверей, що вели на другий рівень. Думав, вона прийде звідти. Раніше Картер був певен, що вбив чотири ікси, проте чим більше проходило часу, тим більше він сумнівався у цьому. Зрештою, вони зустрілися незадовго до операції і зіграли у карти, ті самі, що допомагали їм, коли вигравала червона масть, і шкодили, коли гору отримувала чорна. На цей раз виграли червоні, а це значило, операція пройде успішно. От тільки... Вона ж теж колись була у числі інтернів, разом зі Штейном, і той туз, що приніс перемогу, був у її руках.
Встановивши контакт з Евегілато Картер почував себе першовідкривачем, мало не богом, а от зараз йому здавалося, що хтось вирішив зіграти, і ставкою у цій грі стало його власне життя. Емі... Була просто дівчиною, що навчалася на останніх курсах. Усі ці експерименти це ж ідея Штейна, вона — лише помічниця, а сама по собі ніщо. От тільки за її бік узялися тіні.

Час минав, а на сходах нікого не з'являлося. Зваживши усі "за" та "проти", Катер вирішує повернутися до кімнати. Якщо вже зустрічати невдале втілення Червоного Бога, то там.

— Що ви знаєте про монстрів та об'єктів у цьому Фонді? — Переражнює лікар того чоловіка, що приймав його на роботу. — Вже точно більше вашого, ідіоти. Ця Зона — те саме що й наша лікарня, і тут є свій бог.

***

"Попався! З цим новим носієм я з легкістю зможу відкрити сейф і зробити усе необхідне. Так, так... А він у нас не просто фахівець з досліджень у Фонді. Це ж треба, дехто має досвід роботи із сектою надприродної істоти. Вельми цікаво, та наразі мені треба вибиратися звідси, а Фонд... Що ж, міг би відшукати ще одного кетера, якби краще перевіряв минуле своїх співробітників."