Читати книгу - "Під лапою Вовка, Ріна Март"

Маркізу Лейдену, який наразі керував гарнізоном у Дюнкерку, не позаздриш, думав Сірко, вдивляючись у підзорну трубу. Він уже бачив Дюнкерк і серце його сповнювалось азартом хорта, якого випустили узяти здобич. Нарешті, битва, нарешті реальна справа, нарешті він покине Францію. Іван кинув оком на берег, що височів неподалік. Десь там, ховаючись у густих берегових лісах, тихо сунув його полк, що він спустив нещодавно за допомогою бочок. Саме вони мали відтягнути увагу іспанського гарнізону від моря, саме ця жменька відчайдухів, мала прийняти на себе потужну ударну силу захисників Дюнкерка. А далі справа за ним, Сірком, та за Чорнотою і Конде, які мали підійти вчасно та штурмувати Дюнкерк з суші. Аби лишень вони встигли за своїми пишними обідами.

Дюнкерк важко було взяти штурмом, бо стояв він, неприступною цитаделлю, серед багаточисельних дюн та пагорбів, що заважали швидко дістатися його мурів, тим самим відкриваючи захисникам можливості для успішного відбиття атаки навіть переважаючих сил ворога. Саме тому Конде протягом десяти місяців безуспішно намагався захопити фортецю, поклавши під її неприступними мурами не одну тисячу французів та німецьких найманців. З півночі Дюнкерк омиває море, де стоїть чи уже, радше, стояла потужна іспанська ескадра, що пильно стежила за будь-якими пересуваннями ворожих кораблів та голландців, яких найняв на підмогу французький король. Саме місто Дюнкерк поділялось на стару та нову частину. Старе місто було добре укріплене, нове розкинулось ззовні. Стіни були товсті та прикриті величезними вежами – нещодавно ці вежі було реконструйовано та укріплено додатковими бастіонами та оглядовими майданчиками. Навколо самого міста був виритий глибокий рів шириною в сто двадцять футів, вода з якого йшла із річки Кольм, що протікала неподалік. Як узяти таку фортецю? Лише хитрістю.

Сірко згорнув підзорну трубу та оглянувся. На палубі в німому очікуванні застигли козаки в кумедних іспанських шароварах, мушкетери з особистої охорони короля, та гвардійці з крислатими капелюхами. Ця різношерстна компанія не додавала Іванові впевненості у його величному задумі, проте іншої у нього не було. Тож він уповав на Боже Провидіння та свою інтуїцію, яка шепотіла до нього довгими темними ночами. Чи це шепотіла Софія? Клята дівка, змусила його думки та дії йти у тому напрямку, в якому хотіла, і він ледь не втрапив у її пастку. Може, це вона нашіптувала йому про вдале закінчення штурму Дюнкерка? Може, напустивши на нього ману під час сну, змусила повірити, що він візьме фортецю, яку до нього не вдалося захопити жодній армії світу?

Тепер Іван уже не був так певен у вдалому перебігу подій. Надто добре укріпленим виглядав Дюнкерк, що загрозливою скалою все більш височів у нього над головою. Надто ненадійними та легковажними виявились французькі війська. Надто мало їх було тут, добрих козаків, та ще й розділених його, Івановим, планом.

Що чекає на нього там – у грізному Дюнкерку? Загибель чи світова слава?

З появою цієї зеленоокої відьми на ці питання козак уже не міг відповісти так однозначно. Більше він ні в чому не був упевен. Поцілувавши золотий натільний хрест, Сірко загорнув його назад за пазуху сорочки та приготувався штурмувати фортецю, під мурами якої висохли кістки тих, по чиїм стопам він, Іван Сірко, нині йшов…

Любий читачу, якщо тобі подобається моя творчість. напиши про це у коментарях та постав уподобайку. Це надихне мене писати ще краще для тебе ))