Читати книгу - "Як я стала велетнем , Вікторія Беше"

Перший лист — до Ольги:

«Ольго, я пробачаю тобі. Я знаю, що тобі було важко, як і мені. Через тебе мене цькували, і це боліло, але тепер я розумію, що біль народжується не тільки з жорстокості, а й із самотності.

Бажаю тобі друзів, які будуть поруч не через страх, а через щирість. Я вже не злюся і не боюся бути собою.

Бережи себе і пам’ятай, що ми завжди можемо пограти разом у боулінг.

Дякую тобі за те, що ти є.»

Другий лист — до Валентини Михайлівни:

«Дорога Валентино Михайлівно, дякую вам за всі ті книги, які ви мені давали. Деякі з них були, як руки, що піднімали мене вгору, коли я була дуже низько.

Ви відкрили мені двері у країну слів — і там я знайшла себе.

Дякую вам за те, що ви завжди з нами. Впевнена: були й інші діти, яким ви допомогли, але для мене це особливо цінно.»

Третій лист — до Інни Іванівни:

«Інно Іванівно, дякую, що ви з’явилися в житті мого тата.

Я довго думала, що ніхто не зможе його розсмішити після мами. Але ви змогли, і це для мене — справжнє диво.

Мені ще іноді буває боляче, але я бачу, що тато поруч із вами стає живим. І я теж трохи оживаю.

Дякую вам за ніжність. Дякую вам за Наю.»

Четвертий і п’ятий листи — до Наї й до Христини.

Я подякувала їм за дружбу зі мною і за те, що вони справжні.

Листи сюди не записала — у них я поділилася секретом, який залишиться тільки між нами.